Короткий зміст Гаршин “Боягуз”

Війна не давала мені спокою. Кожен день, читаючи зведення про вбитих, я ясно бачив перед очима лежать купою тіла. Криваві картини переслідували мою уяву і часто я задавався питанням: чому все бояться вигляду будинку, в якому вбивця забрав життя кількох людей, і абсолютно спокійно реагують на новини про сотні мертвих на поле битви?

Я був записаний в ополчення, якщо війна затягнеться – задіють і нас. Часто мій друг Львів підсміювався з мене, вважаючи боягузом. Так вважала і його сестра Марія, через яку тінню ходив закоханий Кузьма. Але я не боявся смерті. Страшило стати гвинтиком величезної системи, деталлю без власних думок і індивідуальності.

Кузьма незабаром захворів флюсом, переріс в гангрену. Лікар поставив невтішний прогноз. Марія доглядала за хворим, хоч і не любила його. Це час для Кузьми був найщасливішим у його житті. А я подумав про тих, хто десятками помирав на мерзлій землі на самоті.

Пізніше мобілізували і ополчення. Відправку поїзда затримували. Прибіг Львів з сестрою розповіли, що Кузьма помер.

На засніженому полі лежав батальйон резерву, спостерігаючи наступ інших загонів. Солдат глузливо поглядав на сумного інтелігента-пана, який думає про щось своє.

За наступаючим вороги випустили залп, кулі якого стали знаходити жертв і в рядах резерву. Одним з них і став пан.

Страшно, коли твоє життя стане лише цифрою в зведенні про загиблих.

Посилання на основну публікацію