Короткий зміст “Буран” Аксакова

Негода вибухнуло на вечірньої зорі, коли відблиски її ще було видно на небосхилі. І, раптом, все це затягла снігова хмара величезних розмірів, за якими не поступалася вона, як здавалося, самого неба. Різко стемніло, немов уже щосили панувала непроглядна ніч.

З невимовним своєї силою і люттю розігрався жахливий буран. У степовому привілля вив і ревів страшної сили вітер. Немов лебединий пух, розкидав він снігу. Все обволокло непроглядній білої снігової імлою. І все перемішалося в цьому природному негода. Все закрутилося з такою силою, що перетворилося на грізну безодню. Все злилося в неї: і сніг, і небосхил, і сама земля, і повітря.

І, це кипляче і вируюче природне обурення душило все, що попадалося. Все закрутилося в шаленому вирі. Вся ця снігова буря була кругом: зверху, знизу, з боків. Не було і просвіту. І, навіть у самого безстрашного людини, ціпеніла від жаху серце в цей час. І, відбувалось це від холоду зовсім, а саме від страху і усвідомлення своєї беззахисності проти природного обурення. А холод був під час бурану не такий вже і сильний.

З кожною годиною міць його наростала і він ставав все лютіше. Вщухати він навіть і не думав. І, шаленів буран цілу ніч і ще припинився й на ранок, і на протязі всього наступного дня. Їхати нікуди не можна було, так як були перемети всі шляхи. І, громадилися на них наметенние замети. Все яри перетворилися у величезні снігові гори.

Але ось, стало стихати разразившееся негода. Не відразу, а поступово. Відлуння його ще були чутні і тоді навіть, коли небо було вже привітним і безхмарним. І, як тільки наступного дня вірш вітер і засяяло сонце, осяваючи снігу. А степ виглядала так, ніби цей сніжний океан раптово зупинив свій біг, завмерши зовсім несподівано, в одну мить.

Ця словесна картина, яка описувала сильну бурю, показує всю міць природи, непідвладну людині у час таких її проявів та безсилля його перед нею.

...
ПОДІЛИТИСЯ: