Короткий зміст Біанкі “Снігова книга”

Розповідь про те, як сніжною зимою заєць від лисиці тікав. Спочатку на снігу сліди зайчишки позначилися, за ними сліди від лисячих лап здалися. Зрозумів заєць, що за ним лисиця женеться, став складати хитромудрі сплетіння, щоб руда його не наздогнав. А по снігу всю погоню прочитати можна. Спочатку по колу сліди намалювалися, потім в сторону ухилився. Заячі сліди такі дрібні, подушечками на снігу позначені. І лисячі сліди поруч, майже на самих заячих.

Бігав зайчик по лісу, і раптом захотілося йому поїсти. Вибрав він собі кущ посочнее, і став обдирати лико. Лапою чіпляв кору, і вона піддавалася. Після того, як він наївся, вирішив косою поспати. Придивився собі містечко поуютнее, але не тут-то було. Лисиця, як на зло, на слід його напала. Злякався заєць, вирішив свою коронну петлю зробити: відскочив убік, і обережно назад повернувся.

Лисиця ж не розгадала задум зайця – довго ще по лісі кружляла, шукала сірого. А заєць зосередився на тому, щоб лисиці в лапи не попастися, так і сяк сліди заплутував. Бачить: відстала лисиця начебто. Щасливий заєць далі побіг. А лисиця породила ще трохи по снігу, здогадалася, що заєць її обдурив, і кинула свою витівку. Побрела додому.

Заєць ж, задоволений своєю перемогою, не помітив, як у повітрі здався пугач. Розчепірив він свої лапи і вчепився кігтями в ніжну шкіру звіра. Забрав здобич, від зайця тільки слід і залишився.
Розповідь вчить тому, що іноді небезпека чекає там, де її зовсім не чекаєш.

...
ПОДІЛИТИСЯ: