Короткий зміст Бажов “Мідної гори Хазяйка”

Коли настав час сінокосу, робочі вирушили дивитися, яка виросла трава. Робота їх була – малахіт добувати, чого очі стали погано бачити і зелень всюди здавалася. Двоє робітників дійшовши до полів, вирішили перепочити і прилягли на траву, та заснули. Раптово Степан прокинувся від удару в бік, озирнувся і побачив, що поруч якась дівчина сидить. Робочі хотів було привітати, але зауважив, що наряд у дівчини з малахіту, а такий тільки у господині мідної гори є.

Господиня лише посміхнулася і покликала Степана, той злякався, але не показав, що боїться. Господиня мідної гори, здивувавшись хоробрістю робочого, дала йому завдання – сказати господареві, щоб не здобував більше на горі мідь, а інакше настануть погані часи – сама господиня мідної гори спустить всю мідь, що потім її ніхто ніколи не знайде. Закінчивши говорити дівчина перетворилася на ящірку з головою людини, сказавши лише те, що вийде заміж, якщо завдання буде виконано.

Після зустрічі Степан став думати, що ж робити. Сказати начальнику – ніяково і страшно, а відмовити господині – йти на ризик. Вранці Степан все ж зважився і передав слова господині. Начальник прийшов в лють і жорстоко покарав робочого – прикував, годував тільки вівсянкою і шмагав по багато разів. Так на додачу ще й норму видобутку малахіту поставив величезну.
Приступивши до роботи, Степан помітив, що малахіт так і падає це йому господиня мідної гори допомогла. Після чого і сама дівчина стала з безліччю ящірок які зняли важкі кайдани Степана. Тепер стала сама господиня Мідної гори свою обіцянку виконувати – показала все придане. Це були величезні багатства гір Уралу.

Закінчивши господиня запитала про весілля, але Степан відмовив, адже була вже у нього наречена. Господиня мідної гори зраділа, подякувала робочого за чесність і сміливість, зробила подарунок – скриньку з прикрасами з малахіту, дала обіцянку, що життя його налагодиться.

Коли начальник прийшов перевірити роботу Степана, то здивувався результату, після чого все ж перестав ламати гору – злякався. А здобутий малахіт пішов на будівництво церкви, це засмутило і розлютило господиню. Тому і пропав малахіт на руднику.

Степан жив в достатку, але не було йому щастя, не зміг забути господиню, все приходив на те місце, де зустрілися в перший раз. Але потім не повернувся Степан додому, знайшли його вже мертвим, поруч була ящірка і плакала, а в руці лежав мідний смарагд – сльози господині мідної гори.

Даний розповідь вчить тому, що людина зобов’язана захищати природу і не псувати її, які б цінні матеріали вона не давала.

...
ПОДІЛИТИСЯ: