Короткий зміст “Антонівські яблука” Буніна

Оповідач згадує про те, що колись в минулому місця дитинства. Адже, коли він був маленьким, він жив в селі, яку тоді вважали навіть дуже багатою селом, адже саме в ній багато всього росло, продавалося.

Село носила назвою Виселкі. Будинки, як не дивно для села, там були цегляні, а це вже перша ознака на ті часи – що село багата. І там довго жили люди, особливо люди похилого віку і бабусі. Це теж показувало, що село дуже забезпечена. До речі, забезпечення у всіх людей, які жили в цьому селі, як не дивно, було схоже. Навіть ті, хто повинен був по соціальному рівню перебувати в бідноті, насправді, був досить забезпечений, майже як найбагатші люди в селі.

Також, йому згадувалася тітка Ганна Герасимівна. І особливо її садиба. Її садиба, яка була не надто великою, але красивою, а також міцної, і ще її місце проживання здавалося таким старовинним, а тому – досить незвичайним.

Також, що дуже запам’ятовувалося і подобалося дітворі – це те, що навколо її будинку стояли вже довгий час столітні дерева, що було дуже красиво і природно. Також, у неї був сад, в якому було багато яблунь, адже саме цим він і славився в першу чергу. Навіть солов’ї і горлиці там були, тому що сад подобався до того ж і птахам.

 Дах був солом’яною, і дуже товстою, а тому – всі захоплювалися цим дахом. А які запахи були в будинку у тітки Ганни. Адже в будинку в першу чергу запах старих меблів, а також – яблук, стиглих, соковитий і смачних.

 Навіть шурин згадався оповідачеві. Адже це була людина, яка любила полювати. І, до того ж, в його будинку завжди багато збиралося людей, друзів і їхніх знайомих. Там завжди було шумно, або майже завжди, все веселилися на званих обідах, які він давав, як поміщик.

Також, у нього завжди було багато собак, так як вони потрібні були йому для полювання. Оповідач сам себе пам’ятає на такому званому обіді, як він з усіма після ситного обіду – на вороному коні, який мчить занадто швидко, як здається. Все навколо миготить – дерева, люди на конях, і ледве-ледве видно доріжка попереду.

Собаки гавкають, все мчать, немає ніякої зупинки. Потім, коли вже сильно стемніє, всі мисливці просто від нікуди дітися, втомлені, увалюються в будинок якогось мисливця біля лісу, і там і залишаються ночувати. Буває, що і по кілька днів там живуть.

ПОДІЛИТИСЯ: