Короткий зміст Аксаков “Сімейна хроніка”

Книга Аксакова «Сімейна хроніка» присвячена історії його родини. Створена вона за його спогадами і розповідями рідних. Доповнюють мемуари письменника і ще два твори – це «Спогади» та «Детские роки Багрова-внука». Сама ж «Хроніка» складається з трьох уривків.

Найперший з них присвячений переселенню сімейства на нове місце проживання і початку цього нового життя. Розповідає Аксаков й про те, як дід його придбав ці землі.

У той час башкири за сущий безцінь роздавали уфимские землі. Але, Багров, дід оповідача, не бажаючи користуватися їх простодушністю, чесно викупив свою землю.

Багров Степан Михайлович був поміщиком, якого любили і поважали і домашні, і селяни. Дружина і сестри раділи хорошому його настрою і намагалися догодити йому. Степан постає перед читачем людиною порядною і справедливим.

Описує Аксаков цілий день з його життя. Таких днів багато. Але кожен, прожитий подібним чином, приносить дідові почуття самозадоволення і щастя, коли дивиться він увечері на згасаюче зорю після дня, повного турбот.

З другого уривка читач дізнається про сумну долю двоюрідної сестри Степана Михайловича – Параски Іванівни.

Будучи ще зовсім юною дівчиною, Парасковія, та й усі родичі її, були просто зачаровані одним симпатичним, розумним і ввічливим чоловіком. Це – майор Куролєсов.

Парасковія залишилася сиротою. І придане її було багатим. Ніхто не був проти її заміжжя з цим людиною. Однак же, Степан Михайлович, який був опікуном Параски, був стривожений нехороших чуток про цю людину.

Але дружина його і сестри видали, все ж, дівчину за Куролесова. Сталося це під час відсутності Багрова-старшого. Спочатку все йшло чудово. Але, одного разу, Парасковія дізнається всю правду про свого чоловіка. Той же, у відповідь на її прохання повернути їй довіреність на її маєток, б’є жінку і замикає її в підвалі.

Завдяки селянам, шановні Параску, звістка ця досягне Багрова. І він, разом з вірними робочими, звільнить родичку. Куролєсов ж буде покараний – її отруїть слуга. А Парасковія, залишившись вдовою, буде вести самостійне життя.

У третьому уривку розповідається про те, як батько і мати оповідача створили сім’ю. Вона так і називається – «Одруження молодого Багрова».

Батьки його були повною протилежністю один одному. Мати, уроджена Зубіна, була жінкою сильної і владної. А батько, Олексій, навпаки, був людиною з м’яким характером, сором’язливим. Багато його захоплення дратували дружину. Уже після одруження, частенько Олексію доводилося вислуховувати від неї несправедливі закиди. Але, батько його, Степан Михайлович, завжди намагався примирити їх.

Першою дитиною у молодих була дівчинка, яка померла, не проживши і півроку. Незабаром, після лікування, Софія народжує хлопчика, якого назвали Сергієм.

З гордістю дід, отримавши довгоочікувану звістку про народження онука, вносить його ім’я в сімейну родовід похмуре.

В кінці твору Аксаков пише про тих думках і відчуттях, які і сам переживав він, і хотів донести до читачів. Він пише, кажучи про героїв хроніки, але відноситься це до всіх людей. До тих людей, які не герої, і не відомі вони на весь світ. Але кожен з них, прожив своє звичайне життя, може служити прикладом для інших поколінь. У них є чому вчитися, хай це навіть і помилки.

Ідея цих спогадів – це, звичайно ж, і пам’ять, і думка про те, що кожна людина, хоч навіть не великий він і ніхто не знає, але кожен – потрібен.

Посилання на основну публікацію