Короткий зміст Абрамов “Безбатченківщина”

Володька – п’ятнадцятирічний хлопчина, що росте без батька при колгоспі в Грибово. Ніхто не ставився до Володьки серйозно, та й обов’язків важливих в колгоспі у нього не було. Його завданням було дивитися за кіньми і гріти чайники вранці і ввечері. Цілими днями він бродив по колгоспу без діла, або спав у хаті до болю в боках. Без мети в житті день у день він дурів від нудьги, займаючи себе безглуздими справами.

Нікому до виховання Володьки не було діла, а коли той витворяв щось недобре, на нього озброювалися все колгоспники, а потім шкодували його, називаючи бездоглядністю. Володька любив рибалити, всюди ходив зі своєю маленькою собачкою Пугой, намагався полювати і іноді підглядав за тими, хто купається дівчатами. Особливо йому подобалася Нюрочка, за нею, по суті, він і спостерігав. Їй же до нього діла не було, нікому не було діла до нього. Від цього відчував себе Володька абсолютно марним і розлюченим на весь світ, поводився як дикий вовченя.

Прислали в їх колгосп Кузьму Васильовича Антипина, – людини, що воював на фронті, комуніста, сумлінного і чесного. Знайомство з Кузьмою у Володьки було цікавим, – міцний удар по обличчю, від якого у Володьки пішла кров. Удар був за справу, як і інші покарання згодом. Але в той момент Володька цього не розумів. Він ще не знав, що Кузьма Юрійович стане для нього героєм, який зможе зробити з нього хорошу людину.

Взяв Кузьма Васильович Володьку з собою в поголоски, де працювали і жили вони на рівних. Там своїм прикладом Кузьма показував, що значить чесно трудитися, долати свою лінь, і, незважаючи на фізичні незручності виконувати план робіт. Володька ставився спочатку до колишнього солдату з недовірою, будував з себе сироту, усім виглядом показуючи, що хворіє, або втомився. Але з часом почав набувати рис і характер свого старшого товариша.

Розповідь говорить про те, як важливо і благотворно спілкування з людиною, яка володіє хорошими якостями. Завдяки спілкуванню і спільній діяльності Володька перейняв все найкраще у Кузьми Юрійовича, ставши повноцінною людиною, здатним зробити складний, але правильний життєвий вибір.

Посилання на основну публікацію