Конфлікт між дійсністю і ідеалом – ключова проблема роману «Дон Кіхот»

Задуманий як роман-сатира про лицарські пригоди, «Дон Кіхот» став самостійним романом, в якому піднімаються глибокі, філософські питання буття. Однак початкове бажання Сервантеса написати саме пародію на актуальні в той час лицарські романи, було продиктовано прірвою між дійсністю життя і її відображенням у літературі. І конфлікт між ідеалом і реальністю, відображеної в романі – став похідною від первинної задумки самого автора.

Головний комічний ефект в романі досягається шляхом іронії над реаліями Іспанії та ситуаціями, взятими з існуючих лицарських романів. Замість мужнього і молодого лицаря, готового до справжніх подвигів, перед нами постає немолодий і мало на що здатний ідальго, Алонсо Кехано. Головний герой – це повний антипод справжнього лицаря.

Автор демонструє своє іронічне ставлення до персонажу за допомогою особливостей його характеру. Він навмисне поміщає його в комічні ситуації, будь то змагання і битви, любовні пристрасті й душевні переживання. Але головний герой – більш глибокий образ, ніж це здається на перший погляд. У хрестоматійних битвах з вітряними млинами можна побачити і благородний порив героя. Він готовий кинути виклик несправедливості навколишнього світу, здатний боротися за честь і гідність. Описана в романі ситуація з хлопчиком-пастухом максимально наближає головного героя до справжнього поняття героїзму. Але все його благородні наміри приречені на крах, і головне тому підтвердження – ситуація з засудженими каторжниками. Дон Кіхот так і не отримав подяки від звільнених каторжників: найсвітліші пориви знову закінчуються нерозумно.

ПОДІЛИТИСЯ: