Конфлікт і проблематика в п’єсі «Три сестри»

Герої намагаються жити якось по-новому, абстрагуючись від міщанських вдач їх міста, про нього Андрій повідомляє:

Місто наше існує вже двісті років, в ньому сто тисяч жителів, і жодного, який не був би схожий на інших … <…> Тільки їдять, п’ють, сплять, потім вмирають … народяться інші, і теж їдять, п’ють, сплять і, щоб не отупеть від нудьги, урізноманітнюють життя свою бридкою пліткою, горілкою, картами, сутяжництво.

Але у них не виходить, заїдає побут, бракує сил на зміни, залишаються лише жалю про втрачені можливості. Що ж робити? Як жити, щоб не шкодувати? На це питання А.П.Чехов відповіді не дає, кожен знаходить його для себе сам. Або вибирає міщанство і буденність.

Проблеми, поставлені в п’єсі «Три сестри», стосуються особистості та її свободи. За Чехову, людина сама себе поневолює, сам ставить собі рамки у вигляді суспільних умовностей. Сестри могли б виїхати в Москву, тобто змінити своє життя на краще, але вони звалили відповідальність за неї на брата, на чоловіка, на батька – на всіх, аби тільки не на себе. Андрій теж самостійно звалив на себе каторжні ланцюга, одружившись на нахабною і вульгарною Наталі, щоб перекласти знову-таки перекласти відповідальність на неї за все, що не вийшло зробити. Виходить, герої по краплі накопичували в собі раба, суперечачи відомому завіту автора. Це сталося не тільки від їх інфантильності і пасивності, над ними тяжіють вікові забобони, а також задушлива міщанська атмосфера провінційного міста. Таким чином, суспільство дуже тисне на індивіда, позбавляючи його самій можливості щастя, так як воно неможливе без внутрішньої свободи.

Посилання на основну публікацію