“Камо грядеши” Сенкевича: опис і аналіз роману

«Камо грядеши» ( «Quo vadis») – історичний роман Генрика Сенкевича. Робота над ним розпочалася в 1894 році, окремі розділи у міру їх написання публікувалися в періодиці. Повністю роман побачив світ у початку 1896 року і відразу був переведений на багато європейських мов. У тому ж 1896 р вийшло перше російське видання під авторською назвою – «Quo vadis». Протягом наступного століття роман видавався по-українськи і російськи не менше 20 разів, причому назва іноді зберігалося в латинському варіанті оригіналу, а іноді переводилося на церковно-слов’янську ( «Камо грядеши»). У будь-якому випадку дотримувалася орієнтація автора на сакральну мову, так що тут швидше має місце переклад з однієї конфесійно-культурних традицій (католицької) в іншу (православну).

На сучасній українській мові назва означає «Куди йдеш». За переказами, це питання задав апостол Петро Христу, якого зустрів за стінами Риму, намагаючись залишити місто і сховатися від переслідувань імператора Нерона. Спаситель відповів: «У Рим, щоб знову прийняти розп’яття». Апостол же засоромився своєї слабкості і повернувся в Рим, де і зазнав мученицької смерті. Саме до останніх чотирьох років правління Нерона (64-68 рр.) І відноситься дія роману. У 1893 році, вже виношуючи задум майбутнього твору, Сенкевич побував в Італії і на стародавній Аппиевой дорозі поблизу Рима, на місці передбачуваної зустрічі апостола Петра зі Спасителем, побачив каплицю, яка так і називалася – «Quo vadis». Це і послужило відправною точкою для початку безпосередньої роботи над романом.

«Камо грядеши» Сенкевича – єдиний з історичних романів автора не на польську тему. Мабуть, саме цим обумовлена ​​його значно менша в порівнянні з іншими творами письменника популярність в самій Польщі і набагато більша в усьому іншому світі. Більш того, у міру поширення за межами Польщі роман зазнав суттєвого переосмислення. Сам Сенкевич задумував апологію католицизму, і основна сюжетна лінія є історією звернення язичника. Цій темі підпорядкована навіть любовна інтрига. У зав’язці роману молодий аристократ Марк Вініцій настільки лякає чарівну християнку Лігію бурхливої ​​пристрастю, що дівчина зникає, ховаючись не тільки від можливих домагань самого Нерона, але і від не в міру палкого героя. Пошуки коханої перетворюються для Вініцій не просто в з’ясування місця її перебування, а й в шлях духовних шукань. Своєму другу і родичеві Петронія він зізнається, що любов змінила його душу, а той – втілення язичницького інтелекту – не розуміє. Уже знайшовши Лігію, Вініцій приходить не до неї самої, а до апостолам Петру та Павлу з проханням: «Дайте мені її в дружини, і я поклянуся, що не тільки не буду забороняти їй шанувати Христа, але і сам постараюся осягнути Його вчення. <…> Інший, можливо, сказав би вам: «охрестили мене!» А я кажу: «Проясніть мене!» І довгоочікувана зустріч з самої Лігіей набуває яскраво виражену релігійну забарвлення: «Серця наші будуть битися заодно, єдиної буде молитва наша і подяку Христу. О люба моя! Разом жити, разом шанувати солодкого Бога … ». І все це – на тлі масового винищення християн.

До остаточного щасливому возз’єднання у фіналі героїня приходить через поневіряння та катівні, через дивом скасовану в останню хвилину театралізовану кару на арені, значною мірою втративши колишню красу. Але герой цього вже не помічає. А ось естет Петроній, щиро співчуває закоханим, побачивши її всерйоз замислюється, чи варто вона така прикладених для її порятунку зусиль. Відносини самого Петронія з Евнікой проходять в романі другим планом, відтіняючи основну лінію. Це перш за все плотська любов двох фізично досконалих людей, теж затята, що ламає забобони, але – в рамках язичницької культури, а тому приречена. Тенденційність Сенкевича очевидна: закохані християни виживають і возз’єднуються всупереч всім гонінням, а закохані язичники на тлі видимого благополуччя гинуть, причому майже ритуально: «З ними гинуло то єдине, що ще залишалося у їх світу: поезія і краса».

Релігійний пафос роману «Камо грядеши» Сенкевича підсилюють фігури апостолів – Павла і особливо Петра, якого католицька церква вважає першим папою, намагаючись вибудувати на цю обставину обгрунтування своєї переваги в християнському світі. У цьому сенсі особливо значимо винесення слів Петра в заголовок. Зусилля Сенкевича не залишилися непоміченими. У 1900 році папа римський особисто привітав його з 25-річчям творчої діяльності, і цей знак уваги, мабуть, зіграв не останню роль у присудженні письменникові Нобелівської премії в 1905 році. Згодом католицькі ідеологи розчарувалися в романі і почали звинувачувати Сенкевича в надмірно барвистому описі язичницького світу. Російська і українська ж критика спочатку негативно оцінила надмірну католицьку тенденційність, але відразу визнала «Камо грядеши» найкращим описом Риму епохи Нерона. Дійсно, час зображено настільки добротно, з таким знанням історичних реалій і культурних нюансів, що саме завдяки цьому роман досі вважається класикою світової історичної прози. Таке переосмислення чітко проявилося в телесеріалі «Камо грядеши» з К.-М. Брандауером в ролі Нерона. Вже сама по собі поява такого видатного актора саме в цій ролі недвозначно переставляє акценти, висуваючи фігуру імператора і особливості його правління на перший план.

ПОДІЛИТИСЯ: