Історія семи мудреців: характеристика, сюжет

Історія семи мудреців – твір перекладної літератури XVII в. Сходить до «Книзі Синдбада», древнеиндийскому твору імовірно першої половини I тисячоліття н.е., яке не дійшло в оригіналі, але існує в перекладах на арабську, перську, сирійську, єврейську, в Європі – на латинську, грецьку, французьку, іспанську, англійську, італійську, угорську та ін., у західних слов’ян – на чеську, польську (XVI ст.). На російську перекладається на початку XVII ст. з польського. Являє собою зразок «обрамлена повісті», тобто збірник притч-новел, об’єднаний загальною сюжетною рамкою.

Дружина царя помилково звинувачує свого пасинка-царевича в спробі збезчестити її та підтверджує наклеп сім’ю розповідями. Сім мудреців, вихователів і захисників царевича, також пропонують володарю кожен по одному розповіді, як правило, про «жіночої злобі». Завершується Історія семи мудреців розлогим розповіддю самого царевича про вірних друзів Олександра і Лодвік. В результаті тривалих сперечань царевич виправданий, а злочинна цариця віддана ганебної страти.

Як на Сході, так і на Заході цікаві новели Історії семи мудреців користувалися популярністю і вплинули на місцеву літературу ( «Казки 1001 ночі», Дж. Боккаччо, Дж. Чосер); до них додавалися нові сюжети, реалії, імена. На Русі подібної адаптації не відбулося, і новели залишилися в екзотичному «лицарському» облич. Історія семи мудреців викликала жвавий інтерес – збереглося більше 70 списків. У 1660 р її переробив священик Григорій ( «Біблія мала»), в 1692 г.- ієродиякон Холопов монастиря на річці Молога Тимофій Каменевіч-Рвовскій, письменник з кола Симеона Полоцького; повість про Олександра і Лодвік виділилася в окремий твір, в XVIII в. опубліковане в Історичних казках (СПб., 1793).

...
ПОДІЛИТИСЯ: