Історія родини Карамазових

У романі «Брати Карамазови» Достоєвський зобразив цілу галерею суперечливих і складних людських характерів. Але основна увага була приділена сімейства Карамазових, історія яких і лягла в основу твору.

Глава цієї родини, Федір Павлович, – це втілення егоїзму, цинізму і похоті. З його чином пов’язане таке поняття як «Карамазовщина», тобто людський світ, який управляється обманом і брехнею. У кожному з синів Федора Павловича так чи інакше присутні риси цієї некерованої стихійної сили, яка ламає і губить їх життя. Щоб приборкати «карамазовщину», героям потрібно духовно переродитися, але в підсумку здатні на це виявляються лише Альоша і Митя. Іван і Смердяков ж так і не зуміли відмовитися від своїх помилок і пристрастей.

Родинні зв’язки Карамазових розірвані ненавистю синів до батька, та й сам Федір Павлович не має особливої ​​прихильності до своїх дітей. Достоєвський зображує руйнування патріархального укладу, який призводить до жахливої ​​трагедії – батьковбивства. При цьому винними виявляються всі сини Федора Павловича, що тільки підсилює нелюдський характер того, що відбувається.

Отже, Достоєвський на прикладі родини Карамазових зобразив, до чого може привести людину потурання своїм пристрастям і моральне падіння. Саме людські пристрасті, втілені в понятті «Карамазовщина», згубили життя багатьох героїв роману.

Посилання на основну публікацію