Гоголь «Ревізор», дія 4 – короткий зміст

Явище 1. Міські чиновники, стоячи біля кімнати сплячого Хлестакова, гаряче обговорюють, як дати йому хабар і не вступити при цьому в конфлікт із законом. Ніхто не хоче першим йти пропонувати гроші «ревізору», кожен підштовхує іншого.

Явище 2. Хлестаков прокидається у своїй кімнаті і з задоволенням згадує про минулий день.

Явище 3. До Хлєстакову входить суддя Ляпкіних-Тяпкін з грошима в стислому кулаці. Не знаючи, як зручніше їх сунути, суддя стушёвивается настільки, що розтискає руку і упускає купюри. Хлестаков, побачивши гроші, не втрачається і тут же просить їх «в борг». Ляпкіних-Тяпкін з радістю погоджується дати і поспішно йде.

Явище 4. У кімнату Хлестакова входить поштмейстер Шпекин. «Ревізор» вже не чекає, коли той упустив гроші, а просить позику сам. Поштмейстер з радістю «позичає» триста рублів.

Явище 5. Точно таким же способом Хлестаков «займає» ще 300 рублів у доглядача училищ Хлопова.

Явище 6. Ще 400 рублів дає йому опікун богоугодних закладу Суниця (який при цьому ще й намагається ябедничати на поштмейстера і суддю).

Явище 7. Бобчинський і Добчинський знаходять для «ревізора» лише набагато меншу суму: всього 65 карбованців на двох.

Явище 8. Зібравши з усіх гроші і залишившись один, Хлестаков дивится, що за дурачьё управляє цим містом. Він вирішує написати про свої веселих пригоди знайомому журналісту Тряпічкіну в Петербург: нехай той «общелкает» цей випадок в якійсь газеті.

Явище 9. Пришедший Осип радить Хлестакова забиратися з міста, якнайскоріше: його явно приймають за іншу людину, і помилка може виявитися з хвилини на хвилину. Хлестаков погоджується, але перед від’їздом доручає Осипу віднести на пошту листа для Тряпічкіну. За вікном раптом чуються голоси купців, які прийшли до «ревізору» з чолобитною. Квартальний Держиморда пробує затримати їх біля воріт, але Хлестаков, виглянувши у вікно, розпоряджається впустити.

Явище 10. Купці з дарами у руках приносять «ревізору» скаргу на свавілля городничого. Хлестаков обіцяє замовити за них слівце в столиці і з задоволенням бере у купців «в борг» 500 рублів.

Явище 11. слесарша приходить скаржитися «ревізору» на те, що городничий незаконно здав в солдати її чоловіка, а унтер-офіцерська вдова – що він наказав її висікти. До кімнати Хлестакова ломляться та інші прохачі, але що квапиться їхати Осип виштовхує їх.

Явище 12. Зіткнувшись з дочкою городничого, Марією Антонівною, Хлестаков починає робити їй палкі, непомірні компліменти, потім намагається поцілувати в плече – і нарешті, падає перед нею на коліна з любовним визнанням.

Явище 13. У такому положенні їх застигає мати Марії Антонівни, Ганна Андріївна. Під докорами матері Марія Антонівна йде в сльозах, а вітряний Хлестаков починає на колінах освідчуватися в коханні Ганні Андріївні.

Явище 14. Цю сцену бачить повернулася Марія Антонівна. Хлестаков тут же хапає її руку і просить Ганну Андріївну благословити його і Машу на законний шлюб.

Явище 15. Дізнавшись про візит до «ревізору» купців, городничий прибігає сказати, що вони все брехали. Але дружина приголомшує його звісткою: Хлестаков просить руки їхньої дочки. Обоє батьків благословляють молодих.

Явище 16. посватати Марью Андріївну, Хлестаков несподівано заявляє, що зараз йому треба з’їздити на день до живе по сусідству дядькові. Він бере у городничого ще 400 рублів і разом з Осипом спішно їде.

Посилання на основну публікацію