Гоголь «Мертві душі», глава 7 – коротко

Повернувшись в губернське місто N, Чичиков зайнявся остаточним оформленням купчих фортець у державній канцелярії. Ця палата знаходилася на головній міській площі. Всередині неї безліч чиновників усередині сидів над паперами. Шум від їх пір’я походив на те, як ніби б кілька возів з хмизом проїжджали ліс, завалений зголілими листям. За прискорення справи Чичикову довелося дати хабар письмоводителеві Івану Антоновичу з довгим носом, званому в просторіччі глечик рилом.

Манілов і Собакевич прибутку на підписання купчих самі, а інші продавці діяли через повірених. Не знаючи, що всі куплені Чичиковим селяни мертві, голова палати поцікавився, на якій землі він має намір їх поселити. Чичиков збрехав про нібито наявний у нього маєток в Херсонській губернії.

Щоб «спорскати» авоську, всі відправилися до поліцмейстера. Серед батьків міста той мав славу за чудотворця: йому варто було тільки моргнути, проходячи повз рибного ряду або погреби, і купці самі несли закуску в великому достатку. На галасливій гулянці особливо відзначився Собакевич: поки інші гості випивали, він за чверть години нишком одна впісявся до кісток величезного осетра, а потім зробив вигляд, що він тут не причому.

Посилання на основну публікацію