“Галатея” (Сервантес): аналіз роману

Перший великий твір Сервантеса «Галатея» (тисяча п’ятсот вісімдесят п’ять) – пасторальний роман, в якому робиться спроба поглибити гуманістичний зміст цього жанру. Роман розповідає про пастуха Еліс, закоханого в незрівнянну пастушку Галатею. Еліс постійно твердить про свою любов і виспівує в її честь любовні пісні. Але закоханим загрожує нещастя: батько хоче видати Галатею заміж за багатого пастуха з Лузитании. Еліс і Галатея в розпачі. Їх друзі-пастухи гаряче співчувають Еліс і хочуть захистити його право на прекрасну Галатею. На цьому закінчується перша частина «Галатеї». Роман Сервантеса залишився незавершеним.

Окрім головної сюжетної лінії в романі є ряд побічних епізодів. Зазвичай під час своїх мандрів герої зустрічають якогось хлопця чи прекрасну дівчину. Зміст епізоду становить розповідь про нещасливе кохання, про підступність, яке розлучив закоханих, про ревнощі, про страждання і поневіряння.

Сам Сервантес у передмові до книги писав, що його пастухи говорять не тільки про сільських справах, але і філософствують, і що багато хто з них «пастухи лише по одягу». Представлені в романі пастухи зображують членів гуртка гуманістів, в який входив сам письменник. Себе Сервантес вивів в ролі Еліс, свою дружину – в образі Галатеї, своїх друзів – в образах інших пастухів. Деякі з пастухів відбуваються зі знатних родин, інші з селян. Але тут, на лоні природи, вони всі рівні і вільно віддаються вільного життя. Всі дівчата, які живуть в цих місцях, прекрасні, всі юнаки галантні і милі.

Любов – центральний мотив книги Сервантеса «Галатея». Саме в любові виразилося розкріпачення людської особистості, саме в любові людина Ренесансу проявив красу і свободу своїх почуттів. Сервантес втілив в «Галатеї» мрію гуманістів про щасливих і вільних людей. Створюючи образи своїх героїв, автор слідом за Платоном підкреслював в них ідеальне, духовне начало, відкидаючи або затушовувавши реальні, земні сторони людської натури. Тому персонажі «Галатеї» здаються безтілесними, абстрактними фігурами; до того ж поміщені вони в умовну і відірвану від реального життя обстановку.

Мігель де Сервантес – великий майстер мови і стилю. У «Галатеї» його плавна і закруглена фраза, побудована за всіма правилами латинської стилістики, служить одній меті – підняти зображуваний світ, підкреслити його красу і поезію. Але, незважаючи на все стилістичне досконалість, «Галатея» є найслабшою книгою Сервантеса.

ПОДІЛИТИСЯ: