Федір Абрамов: біографія

Абрамов з’явився на світло ввечері 29 лютого 1920 року. Всі його безтурботне дитинство, пройшло в маленькому селищі Веркола, неподалік від Архангельська. Хлопець жив у великій родині, тому жила вона дуже скромно за тими мірками.

Закінчивши здобувати освіту в місцевій сільській школі, приймає рішення навчатися у вищому навчальному закладі. У 1938 році він потрапляє в державний університет міста Ленінград, на спеціальність філології. Раптова ВВВ не дала можливості закінчити навчання ВНЗ, і він пішов на добровільній основі в місцеві громади, які служили заради фронту. За роки війни побував у Ленінграді, захищав міста, нагороджений відзнаками, отримував багато поранень. Після війни він продовжив своє навчання, і зміг закінчити його в кінці 1948года, а в 1951 році захищає дисертацію, яку він буде згадувати ще багато років.

Пізніше молодий автор пише кілька статей в “Новому світі” і “Люди колгоспного села” де розповідає про нахабну фальші життя в сільській місцевості. Ці статті викликали обурення, і через деякий час керівництво знімає керівника відповідального за редакцію журналу А.Т. Твардовського.

Пізніше, Абрамов пише твір “Брати і Сестри”. З – за нахлинула популярності, його роботу висвітлює популярний на той час журнал “Нева”. Сам розповідь був першовідкривачем трилогії “Прясліни”. У написанні оповідання, автор розкривав всю суть, без фальші і красивих моментів, за що і підтвердив свій характер. Після роману “Брати і Сестри”, на світ виходять ще два “Дві зими і три літа” і “Шляхи – роздоріжжя”, написані в 1968 – 1937 роках.

За всю його творчість він був удостоєний Державної нагороди СРСР. Особливою заслугою є трилогія “Прясліни”, в якій описується важке життя звичайної села. Пізніше, в 1975 році виходить продовження цього роману, під назвою “Будинок” де розкриваються долі персонажів. Даний роман викликає фурор в суспільстві, і удостоюється нагородою. Після смерті письменника, публікуються його що не вийшли романи “Слово в ядерний вік” і “Чим живемо – годуємося”.

Абрамов вніс великий вклад в літературу того часу. Хоч його і називали “Автор – селюк”, але внесок в суспільство він вніс, і цей внесок читають і до цього дня.

ПОДІЛИТИСЯ: