✅Есхіл «Перси» – аналіз

Точно відомо, що трагедія Есхіла «Перси» була вперше поставлена ​​на сцені в 472 р до Р. Х. і входила в тетралогію, яка до нас не дійшла і про яку можливі тільки невиразні здогади.

Есхіл зображує в цій драмі стан Персії безпосередньо після поразки Ксеркса у Саламіна. У перській столиці Сузах хор старійшин хвилюється похмурими передчуттями внаслідок довгої відсутності Ксеркса, який пішов на війну з Грецією.

Цей пригнічений стан посилюється приходом матері Ксеркса, Атосси, що розповідає хору про бачене нею в поганому сні і теж хвилюючої страшними передчуттями. І дійсно, тут же з’являється глашатай з докладною розповіддю про загибель перського флоту у Саламіна і про страшні втрати, понесені перським військом, що викликає у хору і у Атосси стогони і сльози.

Тінь батька Ксеркса, що являється із загробного світу, Дарія, у всьому звинувачує сина і пророкує нове нещастя для Персії. Тут нарешті являється і сам Ксеркс, який свідчить вже своїм виглядом про поразку персів, і разом з хором виливає своє горе в грандіозному плачі.

Історичною основою трагедії є знамениті греко-перські війни, учасником яких був і сам Есхіл. За винятком окремих і незначних неточностей, «Перси» дають правильну картину стану обох сторін, що борються і значною мірою є першоджерелом для історії цього періоду Греції. Але Есхіл не хотів бути безпристрасним спостерігачем цих великих подій, вони перш глибоко пережиті ним самим, так само як і грецьким народом.

Передусім тут перед нами гарячий патріотизм. Цей патріотизм виправдовується в Есхіла особливою філософією історії, по якій самою долею і богом персам було призначене панування в Азії, а грекам – в Європі. Перси не мали ніякого права переступати межі Азії; і якщо вони переступили, це було їх трагічною зухвалістю (hybris), темною і злочинною, а греки захищали свою самостійність завдяки своєю мудрою «добромисністю» (sophrosyne), світлою і благородною.

Протиставлення Греції та Персії посилюється в Есхіла ще й протиставленням вільного народу, вільно будуючого свою долю, і східного народу, лежачого ниць перед деспотом і раболепно виконує волю цього останнього, всі його злочинні задуми. Есхіл не обмежується в «Персеї» загальнопатріотичними і загальнонародними ідеями.

У боротьбі демократа і прихильника морської експансії Фемистокла з вождем воліли сухопутну війну аграріїв Арістідом Есхіл безсумнівно підтримував останнього. Цим і пояснюється, наприклад, факт висунення в «Персей» на перший план сухопутної операції на Псітталі під проводом Арістіда.

✅Есхіл «Перси» - аналіз
Есхіл «Перси»

Нарешті, вся ця філософсько-історична, політична і патріотична концепція Есхіла доповнюється і релігійно-моральною концепцією, по якій Ксеркс, крім усього іншого, виявляється ще й руйнівником грецьких храмів, що насміхаються над грецькими богами і героями, не визнають нічого святого.

Жанр «Персів» мало чим відрізняється від іншої драми Есхіла – «Прохачок» («Благаючих»). Це також трагедія ораторного типу, де даються не події самі по собі (вони відбуваються за сценою), але лише думки і переживання, пов’язані з цими подіями, чи то при згадці про них, чи то в їх передчутті і очікуванні.

Характери в «Персах» Есхіла продовжують бути нерухомими і монолітними. Атосса, мати Ксеркса, тільки чекає катастрофу, а потім віддається її переживанню. Вісник виступає тільки як мораліст відносно Ксеркса, а сам Ксеркс тільки ридає з приводу своєї поразки. Таким чином, драматизм характерів тут ніяк не представлений.

З точки зору розвитку дії «Перси» набагато більш прості, ніж «Прохачки». Дія тут розвивається Есхілом абсолютно прямолінійно. Схема цього розвитку надзвичайно проста, і зводиться вона тільки до поступового поглиблення тієї ситуації, яка дана вже з самого початку.

З самого початку Есхіл вводить в «Персів» передчуття катастрофи, яке виражається хором старійшин з народу. Це передчуття поглиблюється з появою Атосси, що розповідає про свій поганий сон. Передчуття далі перетворюється на потрясіння у зв’язку з прибуттям вісника і його розповідями про Саламіні.

Потрясіння поглиблюється нищівною моральною оцінкою політики Ксеркса його батьком Дарієм. І нарешті, потрясіння, глибоко обґрунтоване реальною катастрофою і поглиблене моральним авторитетом Дарія, перетворюється з прибуттям Ксеркса в суцільне ридання, в нескінченні дикі крики.

Завершена ідея «Персів», що містить у собі грандіозну філософсько-історичну концепцію Сходу і Заходу, дана в трагедії Есхіла надзвичайно оригінально: не шляхом прямого опису грецької перемоги, але шляхом зображення страждання і жаху персів щодо її поразки.

Цей френетичний стиль «Персів» загострює і основну їхню ідею в тому сенсі, що Есхілом тут не тільки прославляється перемога греків над персами, вже досить що понесли покарання за свою агресивність, але й проповідується необхідність припинити подальші переслідування персів. Це відповідало більше політиці Арістіда, ніж Фемістокла.

Посилання на основну публікацію