«Дон Кіхот» Сервантеса – класичний образ у світовій літературі

за фатальним збігом обставин, всі, написані Сервантесом фундаментальні праці, не отримали такого серйозного визнання у світовій літературі, як написаний як пародія на лицарські романи «Дон Кіхот». Сервантес писав свій жартівливий роман у найважчий для себе час. Однорукий і жебрак, він трудився над твором в тюрмі. І подібні життєві обставини не могли не відбитися на атмосфері твори. Від безнадії до надії, від надії до прийняття – читач відчуває негласне емоційний рух в романі.

У романі чітко простежується сумний, м’який гумор, добра іронія, несподівана мудрість і трагічні ситуації, які є фоном для всього, що відбувається. Алонсо Кехано – немолодий іспанський дворянин, ідеаліст і справжній романтик. Все життя він прожив в світі ілюзій і фантазій, де головними дійовими особами були безстрашні і шляхетні лицарі, готові боротися з труднощами і захищати вітчизну і честь прекрасної дівчини. На старості років бідний дворянин вирішується пройти шлях справжнього лицаря, але супроводжують його НЕ однодумці в розкішних обладунках, а обмежені здоровим глуздом односельці. Та й чоловікоподібна Альдонса – далеко не сама прекрасна дама, за яку варто боротися на смерть. Та й труднощі, що зустрічаються на його шляху, вигадані: замість коня – стара недолуга шкапа, а замість дракона – звичайна вітряк. Благі наміри, які приносять швидше незручності, ніж вирішення конфлікту (як, наприклад, в ситуації із засудженими каторжникам), Дон Кіхот сприймає мудро. Тому чистота помислів, шляхетність, гуманізм і справжня відвага – якості неповторного Дон Кіхота, які заслуговують істинного поваги і визнання.

ПОДІЛИТИСЯ: