Доля покоління в роману “Герой нашого часу”

Роман був написаний в період «лихоліття». Тоді втратили сенс світлі ідеали діяльних і активних людей, які мріяли змінити країну на краще. Держава у відповідь поглумився над цими благами намірами і показово покарало декабристів, тому слідом за ними прийшло втрачене покоління, розчарувавшись в служінні батьківщині і пересичені світськими розвагами. Їх не могли задовольнити вроджені привілеї, вони ж прекрасно бачили, що всі інші стани животіють в невігластві й убогості. Але допомогти їм дворяни не могли, з їх думкою не вважалися. І в особі свого героя Григорія Печоріна М.Ю. Лермонтов збирає пороки тієї апатичною і дозвільної епохи, не випадково роман названий «Герой нашого часу».

Юнаки та дівчата отримували належне виховання і освіту, але реалізувати свої можливості було неможливо. Через це молодість їх проходить не за задоволенням амбіцій шляхом досягнення цілей, а за постійними веселощами, звідси і бере початок пересичення. Але Лермонтов не картає свого героя за його дії, завдання твори полягає в іншому – письменник намагається показати, як Григорій прийшов до такого стану справ, він намагається показати психологічні мотиви, за якими персонаж діє той чи інший спосіб. Звичайно, відповіддю на питання є епоха. Після невдач декабристів, страт кращих представників суспільства молоді люди, на очах яких вершилася подібне, нікому не вірили. Їх привчили до хладності розуму і почуттів, сумніву в усьому. Люди живуть, озираючись на всі боки, але при цьому, не виявляючи виду. Ці якості і увібрав в себе герой роману М.Ю. Лермонтова – Печорін.

Посилання на основну публікацію