Біографія Cемен Юліан Семенович

Cемен Юліан Семенович (справжнє прізвище – Ляндрес, 1931 – 1993), прозаїк. Народився 8 жовтня 1931 року в Москві. Батько його був відомим журналістом, що працював в “Известиях” з М.Бухаріним (за що був репресований), а згодом – уповноваженим Держкомітету оборони і заступником Об’єднання державних видавництв РРФСР; мати працювала вчителькою. Після школи вступає до Інституту сходознавства в Москві (звідки ледь не був виключений як “син ворога народу”). Потім він займався в МГУ науковою роботою, викладав мову пушту (крім східних мов пушту і дарі він володів також кількома європейськими мовами) і одночасно навчався там же на істфаку. З 1955 року він починає пробувати себе в журналістиці: друкується в журналі “Вогник”, “Правді”, “Літературній газеті”, “Комсомольській правді”, “Зміні”, причому художня творчість письменника починалося зовсім не з пригодницьких романів – перший новели носили психологічний характер (“Дощ у водостічних трубах”, “В горах моє серце”, “Прощання з коханою жінкою” та ін.).
У 1957 році відбувся його дебют як сценариста – по африканській казці їм був створений сценарій мультфільму “Маленький Шего”. Потім направляється в Кабул (Афганістан) в якості перекладача з афгані. Робота перекладачем в Афганістані знайшла своє відображення в його першій книзі – “Дипломатичний агент” про пригоди сходознавця Віткевича, дипломата і таємного агента. Повість була опублікована в 1959 році і привернула до нього увагу читачів.
З 1958 друкується в різних журналах – “Вогник”, “Зміні” і ін. У 1962 – 67 був членом редколегії журналу “Москва”, потім працював за кордоном кореспондентом “Літературної газети”. Написав велику кількість оповідань, повістей і романів остропріключенческого змісту: “49 годин 25 хвилин” (1960), “При виконанні службових обов’язків” (1962), “Петрівка, 38” (1963), “Майор Вихор” (1967), “Сімнадцять миттєвостей весни “(1969),” Діаманти для диктатури пролетаріату “(1971). Реальні події, що відбувалися з Юліаном Семеновим, знайшли відображення в його повістях “49 годин 25 хвилин” (1960), “Ідуть, щоб повернутися” (1961), “При виконанні службових обов’язків” (1962), “В’єтнам, Лаос” (1968 , 1969), “Він убив мене під Луанг-Прабанг” (1970), “Маршрут СП-15 – Борнео” (1971), “На` козле` за вовком “(1974),” каприччиозо по-сицилійський “(1978) . Майже всі твори Ю.Семенова були екранізовані і користувалися великим успіхом у глядачів. Багатосерійний телевізійний фільм “Сімнадцять миттєвостей весни” дивилася вся країна. Всього ж цикл романів під загальною назвою “Політичні хроніки”, об’єднаний головним героєм розвідником Ісаєвим-Штірліцем, включає в себе 14 творів, дія яких відбувається з 1921 до 1967 рр.
У 1963 році вийшла книга про радянську міліцію “Петрівка, 38”, відразу стала популярною, і продовжена романами “Огарьова, 6” (1972) і “Протистояння” (1979). Вся трилогія про сищика Костенко була пізніше екранізована, а співпраця письменника з кіно та телебаченням йшло активно з початку 1960-х років.
Популярністю користувалися також наступні твори письменника – “Альтернатива” (1975 – 78), “ТАРС уповноважений заявити …” (1979), “Наказано вижити” (1983), “Прес-центр” (1984) та багато інших. Телефільму “ТАРС уповноважений заявити …” також була уготована популярність. Роботі радянської розвідки в післявоєнні роки письменник присвятив романи “Прес-центр”, “Аукціон”, “Міжконтинентальний вузол”. Багато сюжетів, які автор не встигав втілити в крупну форму, увійшли в цикл, названий їм “Ненаписані романи”, що розповідає про політичні процеси 1937-1938 рр.
У 1986 стає Президентом Міжнародної асоціації детективного і політичного роману (МАДПР) і головним редактором видання “Детектив і політика”, який багато зробив для популяризації в СРСР детективного жанру. Ю. Семенов брав участь у пошуках знаменитої Бурштинової кімнати, вивезеної фашистами з Ленінграда, опублікувавши в газетах серію нарисів на цю тему.
Був організатором газети “Цілком таємно” і першим її головним редактором. До нещастя, в 1991 році письменник тяжко захворів, після інсульту виявився прикутий до ліжка. До кінця своїх днів Ю.Семенов брав найактивнішу участь у громадському та політичному житті країни. Помер Ю.Семенов 5 вересня 1993 року.
Твори про Ісаєва-Штірліца в порядку дії:
• «Діаманти для диктатури пролетаріату» (1971) (однойменний фільм і серіал) – про розслідування розкрадання з Гохрана;
• «Пароль не потрібен» (роман, 1966) (однойменний фільм, 1967 і серіал) – ВЧК впроваджує молодого розвідника Владимирова (Ісаєва) в білогвардійський рух на Далекому Сході в 1921-1922 роки;
• «Ніжність» (екранізований) – розповідь (1975) про душевні переживання Штірліца в 1927;
• «Іспанський варіант (роман)» (1973) (однойменний фільм) – про роботу Штірліца в Іспанії в 1938 році;
• «Альтернатива» (1974) – дія роману відбувається в Югославії навесні 1941 року;
• «Третя карта» (1977) – про діяльність агентури гітлерівців з ОУН на Україні на початку Великої Вітчизняної війни;
• «Майор Вихор» (однойменний фільм, 1967) – про порятунок Кракова радянськими військами в роки Великої Вітчизняної війни;
• «Сімнадцять миттєвостей весни» (1969; однойменний телефільм, 1973) – Ісаєв-Штірліц отримує завдання дізнатися, хто з нацистських ватажків збирається вести таємні переговори про перемир’я з Заходом;
• «Наказано вижити» (1982) – про останні дні Третього рейху навесні 1945 року;
• «Експансія – I» (1984) – про протистояння Ісаєва-Штірліца та Гелена у франкістській Іспанії наприкінці 1940-х років;
• «Експансія – II» (1984) – дія роману відбувається в Іспанії та Аргентині наприкінці 1940-х років;
• «Експансія – III» (1984) – дія роману відбувається в Аргентині;
• «Відчай» (1990) – повернення розвідника Ісаєва в післявоєнний СРСР;
• «Бомба для голови» (1970) (фільм «Життя і смерть Фердинанда Люса», 1976) – постарілий Штірліц знову полює за нацистами.
Полковник міліції Владислав Костенко
• «Петрівка, 38» (1963) (екранізація) – розслідування пограбування ощадкаси.
• «Огарьова, 6» (1972) (екранізація) – розкриття великих розкрадань соціалістичної власності на пятигорской ювелірній фабриці і вбивства в Москві.
• «Протистояння» (1979) (однойменний телесеріал режисера С. Арановича, 1985) – розслідування вбивств, скоєних ховається нацистським злочинцем.
• «Репортер» (1987) – розкриття підпільного синдикату з розкрадання культурних цінностей.
• «Таємниця Кутузовського проспекту» (1990) – розслідування вбивства Зої Федорової.
Полковник держбезпеки Віталій Славін
• «ТАРС уповноважений заявити» (1977, екранізація в 1984) – про діяльність радянської контррозвідки по затриманню агента ЦРУ в Москві в кінці 1970-х років.
• «Міжконтинентальний вузол» (1986) – про протистояння полковника Славіна і агента, завербованого колись Олегом Пеньковським [джерело не вказано 393 дні].
Журналіст Дмитро Степанов
Наскрізний автобіографічний персонаж Семенова діє в циклах про Костенка і Славіна. З’являється в романі «ТАРС уповноважений заявити». Крім того, Степанов є головним героєм романів:
• «Прес-центр» (1983) (екранізований в 1988 – фільм Велика гра) – про путч у вигаданій країні Гарівас;
• «Аукціон» (1985) – про пошуки втрачених культурних цінностей.
• «Він убив мене під Луанг-Прабанг» (1970) – повість
Інші політичні романи
• «У пошуках Бурштинової кімнати» – про пошук переміщених культурних цінностей під час Другої світової війни.
• «каприччиозо по-сицилійський» (1978) – про пригоди журналіста в Сицилії.
• «Ненаписані романи» (1990).
Романи про Фелікса Дзержинському
• «Горіння», книги 1-4 (1977) (екранізований в дилогії: «Без особливих прикмет» і «Крах операції” Терор “», 1978-1980).
Версії
• «Смерть Петра» (1982).
• «Вбивство Столипіна» (1983).
• «Псевдонім» (1984).
• «Науковий коментар» (1985).
Це цікаво:
• У ряді романів Семенова («ТАРС уповноважений заявити», «Прес-центр», «Аукціон» та ін.) Діє журналіст Дмитро Степанов, який є відображенням автора. Зокрема, Степанов згадує про зйомки у фільмі «Соляріс», а серед інститутських товаришів називає Євгена Примакова.
• Після виходу фільму «17 миттєвостей весни» всі його творці (режисер, оператор, основні актори і т. П.) Отримали Державну премію СРСР. Єдиний, кого не було в списках нагороджених, виявився сам творець Штірліца і автор сценарію фільму Юліан Семенов. Письменник впав у глибоку депресію.
• У фільмі «Спортлото-82» майстра гострої сатири Леоніда Гайдая великою популярністю серед населення користується детективний роман письменника Геніана Зеленого «Смертельна вбивство».
• У романі «ТАРС уповноважений заявити» з циклу про Дмитра Степанова згадується актор Леонід Бронєвой як виконавець ролі Мюллера, тим самим Семенов неявно згадує екранізацію власного твору «Сімнадцять миттєвостей весни».
• Семенов з’явився в ролі члена наукової комісії у фільмі «Соляріс» Андрія Тарковського.

Посилання на основну публікацію