✅Аналіз віршів В. Маяковського

Експресивний геній, неперевершений цинік, танець слова якого випромінював дику енергію, яка змушує в унісон битися серця мільйонів – таким Володимир Маяковський увійшов в історію російської літератури.

Поет виділявся з ряду представників Срібного століття російської поезії не тільки авангардним стилем своїх творів, але і парадоксальним умінням поєднувати шалену енергію мітингів з чутливою тонкою лірикою. Вірші Маяковського відрізнялися:

  • твердістю;
  • різкістю;
  • безкомпромісністю;
  • протиріччям.

«Нате!»

Вірш «Нате!» Одне з найбільш епатажних у творчості Маяковського. Автор, якоюсь мірою, провокує читача на відкритий конфлікт. Він не приховує роздратування, викликаного самовдоволеним, ситим суспільством, яке безперестанку женеться за зовнішньою красою і святкуванням існування, не замислюючись про високі ідеали і цінності. Ліричний герой сміливо кидає виклик суспільству, побачивши з боку всю його обмеженість і вузьколобість.

Сила волі ліричного героя поєднується з уразливістю його серця.

«А ви могли б?»

У вірші «А ви могли б?» Показує високу ступінь самотності ліричного героя. Він потребує спорідненої душі, яка так само, як і він, змогла б знаходити глибокий сенс у самих звичайних для обивателя речах. Поет – бунтар не знаходить у собі сили змиритися з буденністю і сірістю:

«я відразу змазав карту будня»

Це говорить про те, що герой ламає всі стереотипи і систематичну впорядкованість життя, не боячись при цьому виділятися з натовпу. І заключне звернення до читача, яке у вельми зухвалій формі скоріше не запитує його, а затверджує, чи є він таким же, як і сіра маса навколо, чи все – таки вміє бачити прихований символічний зміст у простих речах.

«Послухайте!»

У творі «Послухайте!» Тонка, ранима і нескінченно самотня душа ліричного героя ховається за характерними для Маяковського зневажливими і фамільярними інтонаціями. «Послухайте!» – Це своєрідний крик душі поета про допомогу, він сподівається, що його почують. Адже коли ми говоримо «послухайте!», Ми в першу чергу хочемо звернути увагу людей на свої наступні слова. Поет вступає в нерівну суперечку з людством, переконуючи його не мириться з самотністю і холодною байдужістю до інших людей. Вірш – суцільна дискусія і полеміка. Авторська думка, на відміну від вірша «А ви могли б?» розвивається більш оптимістично і життєстверджуюче.

Але все – таки загальним залишається заключне речення, яке в обох віршах несе ствердний і риторичний характер.

«Скрипка і трішки нервово»

Людей, які оточували Маяковського, автор зобразив, порівнявши їх з музичними інструментами у вірші «Скрипка і трішки нервово». Серед інструментів тут знайдуться барабани, тромбони, пюпітр, гелікон – всі вони обмежені і неотесані. Ліричним чином є скрипка. Її тонка душа протистоїть грубості, вона покликана нести божественне світло, але, на жаль, ніхто не може це оцінити.

«Хмара у штанях»

«Хмара в штанах» – внутрішній монолог автора. У поемі поет з’єднує внутрішні особисті переживання героя з переживанням всієї нації. У творі яскраво і нервово (що так властиво поетові), висловлюється щира віра в революційні ідеї, в майбутнє краще життя для своєї країни. Ця поема складається з чотирьох основних частин, в кожній з якої, Маяковський відправляє в історію старий життєвий лад, традиції і релігію, очищаючи при цьому шлях в новий чистий світ.

Всі твори Маяковського несуть в собі величезний заряд енергії.

Його вірші неможливо читати без внутрішнього здригання. Захоплення викликає те, як влучно за допомогою своєї творчості автор кидає виклик людству. Вірші Маяковського змушують задуматися про те, чи не належимо ми самі до сірої бездумної і безвольної маси, і чи можемо ми бачити щось незвичайне в сірих речах.

Посилання на основну публікацію