Аналіз вірша «Скеля» Лермонтова

Вірш “Скеля” Михайло Лермонтов написав всього за кілька тижнів до своєї загибелі, яку, очевидно, передчував. Короткий аналіз “Скеля” за планом покаже учням всю глибину цього невеликого твору. Він може використовуватися на уроці літератури для пояснення матеріалу.

Короткий аналіз

Перед прочитанням даного аналізу рекомендуємо ознайомитися з віршем Скеля.

  • Історія створення – вірш було написано поетом за кілька тижнів до смерті, в 1841 році, а опубліковано два роки по тому.
  • Тема вірша – самотність людини, який живе у величезному світі.
  • Композиція – одночастинна лінійна.
  • Жанр – пейзажно-філософська лірика з елементами уособлення.
  • Віршований розмір – п’ятистопний хорей з оперізує римою.
  • Епітети – “хмаринка золота”, “вологий слід”, “старий стрімчак”.
  • Уособлення – “ночувала хмаринка”, “хмаринка помчала”, “скеля задумався і плаче”.
  • Метафори – “груди стрімчака”, “по блакиті весело граючи”, “зморшка скелі”.

Історія створення

Незважаючи на те, що вірш “Скеля” написано всього за кілька тижнів до трагічної дуелі Лермонтова, в 1841 році, в ньому немає і натяку на передчуття швидкої смерті. Але історія створення твору все ж тісно пов’язана з його загибеллю: поет писав одухотворені, наповнені романтичної сумом рядки якраз тоді, коли постійно шукав сварок з товаришами по службі. Він ніби знав, що земне життя добігає кінця і хотів сам вибрати того, хто її перерве.

Надрукував вірш журнал “Вітчизняні записки” – це сталося в 1843 році, тобто через два роки після смерті його автора.

Тема

Михайло Юрійович неодноразово піднімав у своїй поезії тему самотності людини – їй присвячено і вірш “Скеля”. Він говорить про те, що лише на коротку мить можна зустріти кого-то или что-то, що викличе в душі трепет. Весь інший час людина змушена проводити в “пустелі”: Лермонтов не випадково використовує саме цей образ, адже в романтичній поезії саме він символізує глибоке самотність.

Головна думка, яку автор вкладає в це невеликий твір, полягає в тому, що щастя людини завжди швидкоплинно.

Існує і ще одне трактування цього твору: вважається, що поет, використовуючи пейзажні образи, розповідає про взаємодію духовного і матеріального світів. Так, для душі, яку символізує хмаринка, тіло (тобто скеля) є тільки тимчасовим притулком. А ось тіло без душі вічно страждає. Таким чином в матеріальному світі гармонія досягається лише за умови єдності духовного і тілесного начал.

Композиція

Це вірш має лінійну композицію: ліричний герой в ньому розмірковує про сенс життя, думаючи про природне явище, яке, можливо, йому колись доводилося споглядати. Він шукає справжню натхненність саме в природі, оскільки люди, на думку поета, давно вже не здатні на високі почуття, на щирість і справжню духовність.

У першій строфі Михайло Юрійович малює просту картину: золота хмаринка опускається на груди стрімчака, щоб відпочити там, а вранці знову помчати в шлях. Її безтурботність підкреслюється тим, що вона летить, граючи. Друга строфа метафорично виражає думку, яку Лермонтов хоче донести до читача: він показує старий стрімчак, який зрозумів, що значить – бути не одному, але потім втратив цього почуття. Він так вражений, що це викликає у нього не тільки глибоку задуму, але і справжні сльози. Це тим більше сумно, що тіло скелі ще зберігає вологий слід, який нагадує йому про нічний візит хмаринки.

Жанр

Вірш “Скеля” відноситься до жанру пейзажно-філософської лірики: в ньому автор малює пейзаж, але це тільки перша частина твору, яку сприймає читач. За допомогою природних явищ і їх взаємодії Лермонтов показує людей, а також духовним світ. Створене ним твір дійсно багатогранно і несе в собі кілька смислів.

Для їх вираження автор вибирає такий віршований розмір, як п’ятистопний хорей. Оперізує римування підтримує закінченість думки в кожній строфі.

ПОДІЛИТИСЯ: