Аналіз вірша Михайла Юрійовича Лермонтова “Хмари”

Вірш Михайла Юрійовича Лермонтова “Хмари” було написано в 1840 році, під час другої кавказької заслання. У вірші поет висловлює, свою смуток і бажання повернутися на Батьківщину, яка знаходиться далеко на півночі, а тут, на Кавказі – він чужак, вигнанець, який не має прав і свободи. Він може тільки прийняти тутешні правила і звичаї, і виживати, виживати, а не жити тут адже він з нетерпінням чекає повернення в рідні краї. І це як невидимий струмок чавило свідомість поета, гнітило, показувало йому власну безпорадність.

Хмаринки небесні, вічні мандрівники!
Степом лазурною, ланцюгом жемчужною
Мчитесь ви, ніби як я ж, вигнанці
З милого півночі в сторону південну.

З цих рядків, наповнених і горем, і любов’ю до “милому північ”, стає ясно, що Лермонтов асоціює себе з хмарами. Його, так само як їх, вигнали з дому, відправили на далекий південь. Поет розуміє, він не господар свого життя, він не може висловлювати свою думку, не боячись розплати, він також як хмари гнані вітром, женемо владою.

Хто ж вас жене: долі чи рішення?
Заздрість чи таємна? Злоба ль відкрита?
Або на вас обтяжує злочин?
Або друзів наклеп отруйна?

З такими словами звертається поет до хмар. Але він розуміє, що вони неживі і їм все одно, куди несе їх вітер. Вони не відчувають себе вигнанцями, їм “чужі пристрасті і чужі страждання”, вони всього лише небесні мандрівники у яких і батьківщини немає, що б бути вигнаними. Потай заздрячи хмарам, поет намагається осмислити своє життя, зрозуміти хто він: дійсно вигнанець або обвинувачено владою. Але він не може розібратися і це його пригнічує, поет “убитий” нескінченними стражданнями і роздумами, стає агресивнішим, перестає цінувати життя.

Та й яка це було життя? Вічні посилання, обмеження, нерозуміння. Як наслідок він часто стає учасником дуелей, розуміючи, що смерть зніме всі тяготи з його втомленою душі. Але Лермонтов тримається не йде на самогубство, а віддає своє життя в руки долі. Через кілька місяців після написання твору “Хмари”, великий поет буде убитий на дуелі. Зневірившись, поет шукав смерті, розуміючи, що з нею до нього прийде довгоочікуване полегшення …

Посилання на основну публікацію