✅Аналіз вірша Фета «Весна на дворі»

Тема весни займає значне місце в творчому доробку Фета. Поет тонко відчував гармонію і красу природи, що прокидається, особливу увагу приділяючи описам перехідних станів. У його пейзажної лірики читач виявляє величезну кількість невеликих і, на перший погляд, не надто значних подробиць, що стосуються життя навколишнього людини світу. Часто стан природи перегукується з переживаннями ліричного героя.

Як правило, весна асоціюється з переродженням, пробудженням, початком нового існування.

В людських душах вона викликає велике піднесення, наповнює їх радістю, часом не до кінця усвідомленою. Весна – своєрідний реаніматор, який рятує від згубної зимової сплячки, від тимчасового змертвіння.

Саме їй присвячено написане в 1855 році вірш «Весна на дворі». Опис пейзажу в ньому складно назвати переважаючим. Фактично дається всього пара більш-менш конкретних штрихів, за допомогою яких уяву читача має намалювати картину весни: по ярах голосно течуть струмки, «на брилі зеленіє жито».

Починається аналізований текст з зачіпання важливою для Афанасія Афанасійовича теми невимовного. Іноді поет стверджує, що дійсно талановитий художник здатний передати словами всі глибинні процеси, що відбуваються в душі та світі навколо. Часом для мотиву невимовного у Фета характерно традиційне сприйняття. В такому випадку проголошується неможливість відобразити деякі явища в ліриці:

Як дихає груди свіжо і ємко –
Слова не висловлять нічиї!

Подібний погляд на проблему властивий також творчості Тютчева і Жуковського.

Настрій героя розглянутого тексту піднесений, урочистий. Двічі в восьми рядках зустрічаються риторичні вигуки, покликані передати радість від настання весни. Крім того, використовуються застарілі слова:

  • «ефір»;
  • «пісня»;
  • «щулились».

У фіналі з’являється тема одвічної боротьби тлінного з вічним, смерті з народженням, кінцевого з безкінечним. При цьому висновок робиться позитивний: «Ще весну переживеш!». Весні підвладне все. Її прихід означає перемогу життя над смертю.

Неможливо віддаватися сумним думкам, коли навколо співають птахи, розпускається листя, пробиваються з-під землі рослини. Навесні незмінно з’являється бажання жити повним життям, насолоджуватися кожним її моментом, прагнути до оновлення.

Посилання на основну публікацію