Аналіз вірша Цвєтаєвої «У раю»

Тема життя після смерті червоною лінією проходить в творчості Марини Цвєтаєвої. Будучи підлітком, поетеса втратила матір, і деякий час вірила в те, що неодмінно зустрінеться з нею в тому, іншому світі. Однак, стаючи дорослішими, Цвєтаєва стала усвідомлювати, що, можливо, загробне життя є вигадкою. Поступово поетеса перейнялася агностичними поглядами, не відкидаючи існування іншого світу, але і не вірячи в нього до кінця. Тому не дивно, що в своїх творах вона то визнає життя після смерті, то стверджує, що це – міф.

У 1910 році Марина Цвєтаєва для участі в поетичному конкурсі, організованому Валерієм Брюсовим, написала вірш «В раю». Іменитий літератор запропонував початківцям поетам розкрити з одному зі своїх творів тему вічності любові і показати, що це почуття здатне подолати смерть. Однак Цвєтаєва відмовилася сприймати цю концепцію і показала у своєму вірші, що любов – почуття земне, і йому немає місця в загробному житті.

Свій твір поетеса починає з того, що мирське існування особисто їй принесло багато печалі і розчарувань. Тому вона пише, що «про земне заплачу і в раю». Ці рядки, судячи з усього, адресовані чоловікові, з яким взаємини Цвєтаєвої складаються далеко не так гладко і спокійно, як здається з боку. Поетеса любить Сергія Ефронта, проте відчуває себе поряд з ним нещасною. При цьому вона стверджує, що не відмовляється від своїх почуттів і зазначає, що навіть в раю буде «неспокійно ловити твій погляд».

Будучи натурою пристрасною і зневажає умовності, Марина Цвєтаєва зізнається, що їй зовсім не місце там, де «сонми ангелів літають струнко». У цьому світі вона відчуває себе чужою, і їй зовсім не до душі компанія «невинно-строгих дев», яких вона збирається епатувати земними наспівами. При цьому поетеса підкреслює, що життя після смерті особисто для неї не має значення. Набагато важливіше те, що відбувається з нею зараз, в цю хвилину. І якщо вона нещасна на землі, то навряд чи знайде душевну гармонію в раю. Також Цвєтаєва відкидає саме поняття вічності любові, вважаючи, що разом з людиною цей світ залишають його почуття, думки і бажання. «І не для зустрічей прокинемося ми в раю», – зазначає поетеса, переконана в тому, що смерть здатна розлучити коханих. Особливо, якщо при житті їх взаємини були далекі від ідеалу.

Посилання на основну публікацію