Аналіз вірша Цвєтаєвої «Perpetuum mobile»

В кінці 1900-х років Цвєтаєва активно працювала над своєю першою збіркою. Книга, що отримала назву «Вечірній альбом», побачила світ в 1910-му. Видала її юна поетеса на власні гроші, яких вистачило на тираж в півтисячі примірників. Дебют Марини Іванівни не залишився без уваги. Критичні відгуки на нього написали імениті автори – Гумільов, Брюсов, Волошин. Особливо збірник хвалив Максиміліан Олександрович. Його позитивна рецензія на «Вечірні вогні» поклала початок багаторічній дружбі з Цвєтаєвої. Він відзначав, що книгу краще читати підряд, немов щоденник, тоді стане зрозумілою і доречною кожен рядок. Збірник Марина Іванівна розділила на три частини: «Дитинство», «Любов» і «Тільки тіні». До другої увійшло вірш «Perpetuum Mobile» (в перекладі з латині – «Вічно рухається»).

Один з центральних образів аналізованого тексту – образ рідної домівки. У випадку з Цвєтаєвої мова йде про Трехпрудном будинку, що розташовувався в Москві. Там вона разом з сестрою і матір’ю жила до 1902 року. Потім батько відправив сім’ю за кордон, звідти – в Ялту, за нею послідувала Таруса. У 1906-му мати померла, після чого сестри Цвєтаєви повернулися в Першопрестольну. Трьохпрудний будинок, який вони не бачили протягом чотирьох років і ніколи не бачили без улюбленої мами, став для них чужим. У книзі «Вечірній альбом» його простір постає перед читачем, наче в двох вимірах: як прекрасний світ дитячих спогадів і як похмура дійсність, існувати в якій принаймні не дуже затишно. У вірші «Perpetuum Mobile» ми бачимо другий вимір. Будинок наділяється епітетом «тривожний», світ – «сумний». При цьому лірична героїня розповідає про постійному потоці гостей, яких приймала її сім’я:
Ми всіх привітанням зустрічали,
Йшли без турбот на кожен бенкет.
Батько Цвєтаєвої – Іван Володимирович – професор Московського університету, мистецтвознавець і філолог. Мати поетеси – Марія Олександрівна – піаністка, яка брала уроки у Миколи Григоровича Рубінштейна. Немає нічого дивного в тому, що в їхньому будинку постійно збиралися гості найрізноманітніші, але незмінно цікаві:
Поети, лицарі, аскети,
Мудрець-філолог з купою книг …

Вірш «Perpetuum Mobile» перейнято любов’ю до рідної домівки. Нехай він сумний, нехай життя в ньому тривожна – світло від родини, його тепло назавжди залишаться в серці ліричної героїні.

Посилання на основну публікацію