Аналіз вірша Буніна «Собака»

У багатьох творчих роботах Івана Олексійовича Буніна присутні філософські роздуми про людину, його роль і місце в навколишньому світі. Сам автор вважав, що саме в вірші можна цілком і повністю показати свої емоції, висловити думки, дати оцінку подіям, що відбуваються. Однією з найбільш частих тем, які піднімав Бунін в своїх творах, була тема взаємин людини і тварини. Автор намагався донести до нас, що кожна жива істота має душу, може любити і ненавидіти, радіти і сумувати.

Одним з найбільш яскравих творів розкривають дану тему став вірш «Собака», написаний в 1909 році.

Влітку 1909 року Івана Олексійович гостював у Єльці, де зняв дачний будиночок, сподіваючись продуктивно попрацювати. Те літо видалося дуже холодним, з частими дощами. Бунін перебував в тужливій настрої. В один із днів автор вирішує написати вірш «Собака».

Цей твір Іван Олексійович вирішив присвятити собаці свого друга Максима Горького. Але вчитуючись в рядки вірша, здається, що автор спілкується з власним собакою. В очі кидається той факт, що розповідь ведеться зовсім не в літній день.

«Ти дивишся золотистими очима
На хуртовинний двір, на сніг, що прилип до рами … »

Це й не дивно, адже літо видалося холодним, і Бунін практично весь час змушений був провести в дачному будиночку, спостерігаючи, як краплі дощу котяться по віконній рамі, накручуючи на автора печаль і тугу. Що характерно, Іван Олексійович наділяє героя вірша аналогічним тужливим настроєм. Пес, перебуваючи біля ніг господаря, мріє про сивому небі, тундрі, льодах і чумах. Автор робить висновок про те, що він, як і цей пес, також мріє зовсім про інше, його думки знаходяться далеко від цієї глибинки.

Проводячи порівняння між людиною і тваринами, Бунін робить висновок про те, що людина все ж вище тваринного, адже може зрозуміти почуття іншої, втішити, протягнути руку допомоги. За допомогою слів людина може пояснити свої почуття і емоції, на відміну від пса, який згорнувся калачиком біля ніг господаря, доживаючи свого віку. Людина є тим творінням, яким уготовано «пізнати тугу всіх країн і всіх часів».

Посилання на основну публікацію