Аналіз вірша Бродського «Пілігрими»

Погляди Йосипа Бродського ніколи не вписувалися в ідеологію комуністичної партії. Багатьом його героям просто не було місця в суспільстві, в якому у кожного повинен бути ідеологічний стрижень. Перше його твір, особливо зацікавило влада – вірш «Пілігрими». Мандрівних людей, які ходять по землі і дуже нагадують дармоїдів, за визначенням не можна поважати справжньому радянській людині. І вже тим більше присвячувати їм вірші і робити головними героями.

Співвітчизники Бродського чи розуміли духовний сенс його віршів. Їм було складно навіть з точки зору метафори уявити собі людей, в чиїх очах видно захід, а серця – світанку. І вже тим більше було складно уявити собі «сліпуче сніжний» світ, який пілігрими залишають після себе. У вірші йшлося про старців-мудреців, які чистотою і світлом своїх помислів, молитвами рятували світ від воєн і катаклізмів. Яка б релігія не жила в серцях пілігримів, вони намагалися не порушити крихку рівновагу добра і зла у Всесвіті. Автор чітко розумів, що навіть через багато років на землі як і раніше вмирати люди, смертям яких не буде виправдання. Пілігрими з точки зору Бродського – люди-мандрівники з добрим серцем дитину і сивий, мудрою головою старого.

Звичайно, подібні погляди автора були, щонайменше, недоречними в комуністичному таборі. Своєю творчістю зовсім ще юний Бродський не тільки підривав непорушні цінності соціалізму, але і міг внести смуту в розуми маси. Особливо це стосувалося тих людей, хто інтуїтивно розумів, що саме Йосип Бродський намагається донести до свого читача. Саме тому автор порівнює себе з головними героями твору. Він відчуває, що і його життя буде переповнена поневіряннями по чужих краях, що йому не будуть раді в рідній батьківщині.

...
ПОДІЛИТИСЯ: