Аналіз вірша «Бородіно» Лермонтова

Традиційно твір “Бородіно” М. Ю. Лермонтова вивчається на уроках літератури. У нашій статті ви зможете знайти повний розбір і короткий аналіз “Бородіно” за планом.

Короткий аналіз

Перед прочитанням даного аналізу рекомендуємо ознайомитися з віршем Бородіно.

  • Історія створення – написано в 1837 році на честь 25-річного ювілею перемоги у Вітчизняній війні 1812 року.
  • Тема – подвиг російського народу в Бородінській битві.
  • Композиція – 14 строф в формі розповіді ліричного героя солдата-очевидця подій.
  • Жанр – ліричний вірш, балада, народна ода.
  • Віршований розмір – різностопний ямб зі змішаним способом римування.
  • Метафори – “постоїмо головою”, “ломити стіною”, “впала тінь”, “батько солдатам”, “спить в землі сирій”, “гора тел”.
  • Епітети – “грізної січі”, “кривавих тіл”, “удалий бій”, “протяжне виття”, “могутнє, лихі плем’я”.
  • Синекдоха – “радів француз”, “рука бійців”, “зазнав ворог”, “французу віддана”.
  • Уособлення – “картеч верещала”, “дзвенів булат”, “затріщали барабани”.
  • Порівняння – “земля тряслася, як наші груди”, “французи рушили, як хмари”, “носилися прапори, як тіні”.
  • Гіпербола – “рука бійців колоти втомилася, і ядер пролітати заважала гора кривавих тіл”, “земля тряслася …”, “змішалися в купу коні, люди і залпи тисячі знарядь …”, “тоді вважати ми стали рани”.

Історія створення

Вірш написаний до 25-річчя Вітчизняної війни 1812 року в 1837 році. У цьому ж році він був опублікований в журналі “Современник”. Ідея написання твору виникла у автора ще в 1832-34 роках. Вирішальну роль зіграли спогади родича поета – Афанасія Олексійовича Столипіна, який був братом бабусі Лермонтова. Багато деталей запозичені з його розповіді, і сама особистість оповідача є у вірші. Знаменитий образ полковника без імені з вірша за деякими даними – списаний з особистості Петра Багратіона, видатного полководця, який проявив себе в боях з французами.

Тема

Вірш написаний яскравим образним народною мовою, воно розкриває суб’єктивний погляд на бій в селі Бородіно, який мав вирішальне значення у всій російсько-французькій війні. Тема вірша – показ мужнього подвигу російського народу на війні. Саме Лермонтов вперше підкреслив значимість простих солдатів, російського народу в боротьбі із загарбниками. Художньо виразно і документально точно він описує події легендарного бою, додаючи йому побутових деталей, людських характерів, емоційне забарвлення і атмосферу загального патріотизму. Головна думка твору – сила Росії в народі, патріотичному дусі. Сенс і ідея вірша – показати героїчне минуле своєї країни. Ліричний герой розповідає про події битви простим зрозумілою мовою, без складних термінів і пафосних фраз.

Композиція

Вірш написаний у формі розповіді літнього солдата, який був очевидцем і учасником подій Бородінської битви. Що складається з 14 строф, ліричний розповідь в змістовному план ділиться на опис підготовки до бою і самого бою. Кільцева композиція визначається тим, що вірш починається і закінчується словами старого солдата, його ставленням до сучасного покоління і подій того вирішального дня. “Бородіно” написано різностопний ямбом в поєднанні з особливою римуванням строф (парна + кільцева ААБВВБ), це надає розповіді подобу народних сказань. Такий вірш легко сприймається і запам’ятовується на слух, що зумовило швидке розповсюдження твору в народі.

Жанр

Жанром “Бородіно” прийнято вважати ліричний вірш. Багато дослідників визначають його як баладу або народну оду. Близькість баладі доводить наявність оповідного характеру, народної оді – оспівування слави і патріотизму російських солдатів. Вірш рясніє прийомами звукопису, які барвисто передають картини битви, звуки ударів, пострілів, рукопашних сутичок. Спеціальна лексика, використана в вірші підкреслює реалістичність оповіді і знання оповідачем військових нюансів: “булат”, “лафет”, “редут”, “картеч”, “ківер”.

ПОДІЛИТИСЯ: