Аналіз вірша Ахматової «Мужність»

Життєвий шлях Анни Ахматової був надзвичайно складним. За роки свого існування жінка скільки натерпілася і пережила, що навіть і уявити собі складно! Вона прийшла в цей світ задовго до революції, потім, відчувши її жахи, в повній мірі відчула на собі вплив сталінських репресій. Наступним важким кроком на життєвому шляху поетеси була Велика Вітчизняна війна і подальша післявоєнна обстановка.

Дивлячись на те, що Ахматова була затятою противницею радянської влади, їй було надзвичайно важко ужитися під час правління Сталіна. Її чоловік був заарештований і розстріляний, а син засланий до Сибіру за антирадянські погляди.

Звичайно, такі рани на серці не дозволяли жінці прийняти все те, що творилося навколо. Єдиним позитивним моментом за час правління комуністів Ахматова вважала надзвичайну згуртованість простого народу, який був змушений дати рішучу відсіч загарбникам.

У 1941 році поетеса створює вірш «Мужність» і розглядати його сенс слід виключно з громадянської позиції. Воєнний час повністю змінило життя Анни Андріївни. Її вірші знову стали затребуваними. Вони вселяли віру в народ, вони були корисними і надихаючими.

У римовані рядки поетеса звертається до знесиленому, голодному і втомленому народу. Вона підбадьорює людей, кажучи про те, що вони не зламалися під таким важким ярмом війни. Ахматова говорить про мужність, про те, що воно не покине нас в таку скрутну хвилину. Поетеса відносить себе до простого народу, тому, сміливо говорить від його імені.

У рядках прослизає думка про те, що заради великого російського слова звичайній людині не страшно під мертвими кулями лягти. Ахматова розуміла, що її вірші потрібні простому народу, як повітря. Адже відновити в людях повністю розтоптане і розгублене під час війни духовне багатство буде дуже важко.

Віршовані роботи Анни Андріївни могли знову вселити в людей надію, заново навчити їх вірити в прекрасне і добре.

Посилання на основну публікацію