Аналіз «Вечори на хуторі біля Диканьки» Гоголь

Цикл повістей Миколи Васильовича Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» представляє збірник унікальних творів, наповнених народними повір’ями, казковими подіями і фантастичними історіями. 

Короткий аналіз

Перед прочитанням даного аналізу рекомендуємо ознайомитися з самим твором Ніч перед Різдвом.

Рік написання – 1829-1832 роки.

  • Історія створення – До написання «Вечорів на хуторі біля Диканьки» Гоголь був змушений вдатися через важке фінансове становище. Перший том циклу був виданий в 1831 році, а другий – через рік. Твори Гоголя відразу ж набули неабиякої популярності.
  • Тема – Щира віра в те, що добро завжди перемагає зло.
  • Композиція – Цикл складається з двох томів, кожен з яких включає по 4 повісті. В основі композиції лежить протидія добра і зла, і все художні засоби, які використовуються автором, покликані максимально це підкреслити.
  • Жанр – Повість.
  • Напрямок – Романтизм.

Історія створення

Під час свого перебування в Санкт-Петербурзі Гоголь служив в Департаменті державного господарства. Однак грошей катастрофічно не вистачало, і молодий чоловік був змушений підробляти письменництвом.

Помітивши підвищений інтерес передової пітерської публіки до народних тем, Гоголь вирішив написати кілька повістей про українське село. Зі збором необхідного матеріалу йому допомагали мати і сестри, що надсилають детальні описи звичаїв, обрядів, побуту та нарядів різношерстої сільській публіки.

У 1831 році Микола Васильович віддав свої перші повісті в друкарню на Великій Морській, і у вересні того ж року книга виявилася на прилавках пітерських книжкових крамниць. Гоголь дуже переживав через можливу критики на свою адресу. Однак успіх молодого автора був приголомшливим – його твори читалися легко, весело, на одному диханні, вигідно відрізняючись іскрометним гумором, невимушеністю і народним колоритом.

Натхненний першим успіхом, Гоголь, не зволікаючи, приступив до роботи над другим томом. У лютому 1832 року Миколу Васильович був запрошений на обід до великого видавцеві і книгопродавцю, де мав щастя познайомитися з Олександром Пушкіним. Великий поет дуже тепло відгукнувся про творчість молодого письменника, чим невимовно надихнув його. Через місяць Гоголь закінчив свою роботу над другим томом своїх дивовижних «Вечорів на хуторі біля Диканьки».

Тема

Центральна тема, яка об’єднує всі повісті циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки» – незмінне торжество добра над злом.

На прикладі своїх героїв Гоголь показує, що гроші далеко не завжди є синонімом щастя, земні пристрасті роблять з людини заручником темних сил, а чеснота і щира віра завжди врятують навіть в самій складній життєвій ситуації.

Основна думка твору досить проста і зрозуміла – все таємне, так чи інакше, стає явним, а за скоєне зло незмінно прийде розплата. При цьому автор не засуджує героїв, чий сенс життя полягає в потуранні своїм ницим пристрастям, оскільки всі вони вже покарані по заслугах і висміяні.

Саме гумор допомагає автору в легкій і ненав’язливій формі донести до читача прописну істину – жити потрібно по совісті, в любові і співчуття до ближніх, і тоді ніяка темна сила не заподіє шкоди, а чортівня пройде стороною.

Композиція

Проводячи в «Вечорах на хуторі біля Диканьки» аналіз творів, слід зазначити, що всі повісті побудовані на контрасті: в них самим гармонійним чином переплетені радість і нестримні веселощі з трагізмом і сумом.

Повісті служать своєрідною ареною для боротьби добра і зла, християнського початку і бісівського виродка. Максимальна контрастність досягається завдяки фантастичним сценками, народними легендами і переказами, якими так багаті гоголівські повісті.

Цикл «Вечори на хуторі біля Диканьки» складається з двох томів, кожен з яких містить по 4 повісті. Оповідачем є вигаданий персонаж – видавець Рудий Панько, який у своєрідній манері вводить читача в самобутній і неймовірно колоритний світ українського села.

Жанр

Всі твори, які увійшли в цикл «Вечорів на хуторі біля Диканьки», написані в жанрі повісті та напрямку романтизму. Гоголем не випадково була обрана поетична проза – завдяки їй все повісті придбали дивовижну мелодійність, ліричність. Вони читаються на одному диханні, ніби легке і витончене віршований твір.

Поряд з високим поетичним стилем і романтичними елементами, Гоголь щедро «здобрив» всі твори циклу живої розмовної промовою. Це анітрохи не зіпсувало їх, навпаки, додало неповторний колорит і народний характер.

ПОДІЛИТИСЯ: