✅Аналіз роману «Чума» А. Камю, характеристика образів

Роман “Чума”, з його філософсько-інтелектуальним змістом, можна розглядати як своєрідний авторський монолог, розбитий на окремі партії, вручені різним персонажам, котрі виступають носіями різних сторін авторського світогляду, різних його аспектів і тенденцій.

У цьому розумінні роман – це розмова з самим собою, що, втім, не позбавляє персонажів індивідуальних рис характеру, а також глибокої мотивації їх вчинків.

Роман “Чума” складений у вигляді хроніки. Автором цих подій є лікар – доктор Ріє, що живе в місті Оран. Він визнає лише факти, тому в його викладі події втрачають домішку будь-яких художніх прикрас.

Взагалі-то боротьба з чумою – справа практично безнадійна.

Тверезо розуміючи це, доктор Ріє ні на секунду не припиняє своєї роботи, ризикуючи власним життям.

Завдяки логіці і серйозності доктора, ми бачимо реальну картину епідемії. Доктор Ріє неодноразово, в силу своєї професії, стикався віч-на-віч зі смертю. Смерть дитини, що пробудила до справжнього буття батька Панлю, стала серйозним випробуванням і для доктора Ріє.

Здавалося б, глобальні світоглядні питання давно вирішені доктором: він не визнає Бога не тому, що його немає, а тому, що він не потрібен:

«Так от, раз порядок речей визначається смертю, можливо, для господа бога взагалі краще, щоб в нього не вірили…».

Чума змінила і ставлення пацієнтів до доктора «ніколи ще професія лікаря не здавалося Ріє настільки важкою. Досі виходило так, що самі хворі полегшували йому завдання, повністю йому ввірялись. А зараз, доктор наштовхувався на незрозумілу замкнутість пацієнтів. Починалася боротьба, до якої доктор ще не звик».

Наступний образ – це батько Панлю. Спочатку він постає перед читачем в досить відразливому вигляді проповідника, який мало не радіє з приводу епідемії. У ній він вбачає божу кару за гріхи оранців.

Цей досить трафаретний для християнства хід думок свідчить про те, що священик продовжує існувати за інерцією, – «бути» він ще не почав. Панлю хоче використовувати страх своїх парафіян для зміцнення їх ослабілої і тьмяної віри.

Великим випробуванням для батька-єзуїта стає власна хвороба: приймати допомогу лікарів – значить визнати слабкість і непослідовність власних переконань. Священик, крім того, чудово розуміє, що допомога ця не допоможе йому врятуватися. Судячи з первісним варіантом роману, Камю наводив Панлю, який захворів на чуму до релігійної катастрофи. Але в остаточному варіанті роману Панлю залишається вірний власним вибором.

Розглянемо ще один не менш значимий образ. Серед тих, хто намагається залишити захоплене чумою місто – єдиний персонаж, що має ім’я, Рамбер. Камю дає йому ім’я по одній тільки причині: він не біжить.

Не біжить, попри те, що він сторонній в місті, попри те, що десь чекає його кохана жінка і Рамбер щиро вірить у те, що він повинен бути поряд з нею.

Моментом пробудження людської сутності стає для Рамбера напад помисливості, коли йому «раптом привиділося, ніби залози в нього в паху розпухли і щось під пахвами заважає вільно рухати руками. Він вирішив, що це чума».

Можна сказати, що чума змусила оранців перевірити ще раз своє ставлення до звичних моральних норм і цінностей. Варіанти імморальної поведінки (мародерство, пияцтво, жага сатурналих т. д.) перед обличчям смертельної небезпеки не заперечуються Камю, але роман побудований так, що читач розуміє: люди, які вибирають їх – не сіль землі.

Посилання на основну публікацію