Аналіз повісті «Капітанська дочка»

«Капітанська дочка» – яскравий приклад літератури реалізму. Олександр Пушкін створив переконливу картину російського життя XVIII століття. Автор дуже педантично вимальовує кожен образ, приділяючи увагу портретної і мовної характеристиці.

Незважаючи на те, що назва передбачає розповідь про життя дочки капітана, чільною темою все ж є історична подія – селянське повстання під керівництвом Омеляна Пугачова. Це дає підставу назвати цю повість історичної. Пушкіна завжди привертав образ Пугачова. Але, на жаль, у багатьох джерелах про нього писалося досить одностороннє, лише як про злочинця. Пушкін ж глибше вивчив цю особистість і перед читачем постав раніше невідомий трагічний образ незвичайного людини.

Повість складається з 14 глав. До кожної з них автор підібрав назву і епіграф. Зав’язкою «Капітанської дочки» є розповідь про дитинство і юнацтво головного героя – Петруша Гриньова. Повість має кілька кульмінаційних моментів. Перший – захоплення повсталими селянами Білогірської фортеці і кара капітана Миронова і капітанською дружини. Другий – Петро Гриньов рятує Машу Миронову від долі її сім’ї. Розв’язкою повісті є помилування Петра Гриньова імператрицею.

Петро Андрійович Гриньов – саме той тип людини, який здатний об’єктивно мислити і розуміти справжню сутність інших людей. За допомогою цього героя читач сприймає центрального персонажа – Омеляна Пугачова.

Петруша Гриньов – дуже чесний і справедливий юнак. Він виріс в сім’ї, де безперечним авторитетом є батько – суворий, але справедливий. Тому Петро не був розпещений в дитинстві, а в юнацтві був відправлений в армію замість служби в Петербурзі.

Головною відмінною рисою героя є його щирість, як з іншими персонажами, так і з самим собою. Він відверто визнає, що не відчуває себе впевнено перед дуеллю зі своїм противником – Швабріним. Також хвилюється він і перед розмовою з Пугачовим. Але його сила волі і почуття справедливості не дають йому відступати від мети.

Головний герой вміє цінувати доброту інших. Так, подяку незнайомому «газди», вказати дорогу, в подальшому вплинула на долю Петра. Адже цим непримітним селянином виявився сам Пугачов, який запам’ятав доброзичливість Петра Гриньова і тому зберіг йому життя під час полону.

Герой щирий і в любові. Полюбив капітанську дочку, він готовий на все заради її порятунку.

Омелян Пугачов – ватажок селянського повстання в XVIII, який у свій час вдало видавав себе за Петра III. У повісті його образ розкритий з незнайомою раніше сторони. Він уже не просто злочинець, а різнобічна незвичайна особистість. Герой поєднує в собі такі якості як злостивість і великодушність, хвалькуватість і мудрість, прагнення до влади і справедливість. Вперше читач бачить Пугачова під час його зустрічі з Петром Гриньовим.

Портрет майбутнього вождя повстання з самого початку не вражає: мужичок сорока років, середнього зросту, худий, з чорною бородою і лукавим виразом обличчя. Коли ж Гриньов бачить Пугачова вдруге в обложеної ним фортеці, то створюється інше враження. Пугачов немов грає на всевладного государя – страчує і милує на свій розсуд.

У відносинах з Петром Гриньовим, Пугачов показує себе мудрим і великодушним людиною.

Характер Омеляна Пугачова подібний природної стихії. Чи не випадковим видається те, як легко орієнтується він під час снігового бурану. Можливо, тому у нього легко виходить повести за собою і народну стихію.

Маша Миронова – капітанська дочка, головний жіночий образ, що підтверджується назвою повісті. Це ще юна дівчина, дуже миловидна, вихована. Уміння вірно і щиро любити звеличує її в очах читачів.

Головна героїня – уособлення моральності і душевної чистоти. І хоча в повісті вона не часто говорить, все її вчинки правильні. Вона безпомилково визначає людські якості інших людей. Тому Маша закохується в Петра Гриньова, і насторожено відноситься до Швабрину.

Дівчина навіть в складних ситуаціях залишається вірною своїм принципам. Завдяки силі характеру в кінці повісті Маша домагається звільнення Гриньова. З огляду на такі риси характеру вона – справжня капітанська дочка.

Ще один цікавий персонаж – Савельич. Він кріпак у Гриньових, а годує до них не рабські почуття, а справжню людську прихильність. Савельич особливо тепло ставився до Петруше Гриньова, який був його вихованцем.

Твір «Капітанська дочка» правдоподібно відображає епоху середини XVIII. Олександр Пушкін вміло підібрав стиль написання, який нагадує старовинні записки звичайної людини – очевидця тих подій – бунту Омеляна Пугачова.

Посилання на основну публікацію