Аналіз поеми “Рамаяна”

Велика давньоіндійська епічна поема, легенди, міфи і сказання якої – «джерело пізнання, правди основа».

«Ядро» поеми було створено в IV столітті до н. е. Свою нинішню форму поема отримала в II-IV століттях н. е. Мова «Рамаяни» – епічний санскрит.
З XI по XVI століття «Сказання про Раму» були переведені на всі найважливіші мови Індії. Протягом багатьох століть поема, авторство якої приписується древнеиндийскому поетові Вальмики, користується широкою популярністю в Індії.
У ній описуються життя і подвиги міфічного індійського героя Рами, нащадка самого Сонця, і його дружини Сіти.
«Рамаяна» складається з семи книг, в які входять 24 тисячі двовіршів. Перша і остання зображують Раму як божество, втілення бога Вішну. Але в образах «Рамаяни» є і реалістичні риси: у другій та шостій книгах (більш давніх) Рама – людяний, цілком земний. Поема відрізняється ліризмом, вона прикрашена живими картинами природи поряд з символікою.
Головний герой «Рамаяни» шляхетний, вірить у всеперемагаючу справедливість. Йому притаманні почуття обов’язку і доблесть, він відданий близьким, шанує батька, як бога. Піднесені і благородні помисли Сіти. Вона не тільки вірна боргу, але і віддана коханому.
Герой народного індійського епосу Рама є онуком легендарного царя «Сонячної династії». Коли Рама став юнаком, він одружився на царівні Сіте, пройшовши заради неї через шлюбне випробування і зламавши в ньому цибулю Шиви, який до нього ніхто не міг зігнути. Дашаратха, батько Рами, мав намір проголосити сина спадкоємцем. Але його друга дружина зажадала вигнати Раму на 14 років, а спадкоємцем зробити її сина. Дашаратха підкорився, так як обіцяв дружині виконати два її бажання. У вигнання разом з Рамою йде Сита і його зведений брат Лакшмана. Відлюдники живуть у лісі, брати здійснюють подвиги, вбивають кілька могутніх ракшасов, розгнівавши цим десятіголового Равану, який викрадає Сіту і забирає її на колісниці по повітрю в свою столицю.
Починаються довгі і безплідні пошуки Сіти. Нарешті Рама укладає союз з царем мавп. Мудрий радник царя мавп знаходить Сіту і повідомляє про це герою. Очоливши військо мавп і ведмедів, Рама осаджує столицю Равани. Під час битви Рама і Лакшмана вбивають воєначальників ракшасов. А в останньому поєдинку герой поеми перемагає Равану.
Після щасливого звільнення царівни Рама з дружиною повертається в Айодхью, де Бхарат добровільно поступається царство законному
спадкоємцю. В останній книзі поеми розповідається про завершення життя Рами.
«Рамаяна» – ровесниця Біблії. Протягом десятка століть ці оповіді передавалися з вуст у вуста. У них відображено своєрідність звичаїв, поглядів Стародавньої Індії, як релігійних, так і політичних і соціальних.

Посилання на основну публікацію