✅Аналіз поеми «Мертві душі»: історія створення і задум поеми

У самій назві знаменитої поеми Миколи Гоголя «Мертві душі» вже укладений головний задум і ідея цього твору. Якщо судити поверхово, то в назві розкривається зміст афери і самої особистості Чичикова – він купував душі вже мертвих селян.

Але для того, щоб осягнути весь філософський сенс задумки Гоголя, потрібно дивитися глибше буквального трактування назви і навіть відбуваючого в поемі.

Сенс назви «Мертві душі»

У назві «Мертві душі» укладено куди більш важливий і глибокий сенс, ніж це відображено автором у першому томі твору. Вже довгий час говорять про те, то Гоголь спочатку задумав написати цю поему за аналогією зі знаменитою і безсмертною «Божественною комедією» Данте, а як відомо, вона складалася з трьох частин:

  • «Пекло»;
  • «Чистилище»;
  • «Рай».

Саме їм і повинні були відповідати три томи гоголівської поеми.

У першому томі своєї найзнаменітішої поеми автор задумував показати пекло російської дійсності, страхітливу і по-справжньому страхітливу правду про життя того часу, а в другому і третьому томі – вже підйом духовної культури і життя Росії.

Якоюсь мірою назва твору – це символ життя повітового міста N.

А саме місто є символом цілої Росії, і таким чином – автор вказує на те, що його рідна країна знаходиться в жахливому стані, і найсумніше і страшне в тому, що це відбувається через те, що душі людей поступово втрачають інтерес, черствіють і вмирають.

Історія створення Мертвих душ

Поему «мертві душі» Микола Гоголь почав в 1835 році і продовжував над нею працювати до кінця життя. На самому початку письменник виділяв для себе, швидше за все, смішну сторону роману і створив сюжет Мертвих душ, як для довгого твору. Існує думка, що основну ідею поеми Гоголь запозичив у О.С. Пушкіна, оскільки саме цим поетом вперше була почута реальна історія про «мертві души» у місті Бендери.

Гоголь працював над романом не тільки у себе на батьківщині, але і в:

  • Швейцарії;
  • Італії;
  • Франції.

Перший том «Мертвих душ» був закінчений в 1842 році, і в травні вже був виданий під назвою «Пригоди Чичикова або Мертві душі».

Згодом роботи над романом, первісний задум Гоголя значно розширився, саме тоді і з’явилися аналогія з трьома частинами «Божественної комедії». Гоголь задумав, що його герої пройшли своєрідні кола пекла і чистилища, щоб наприкінці поеми духовно підійметься й відродитися.

Свою ідею автору так і не вдалося реалізувати, повністю була написана тільки перша частина поеми. Відомо, що роботу над другим томом поеми Гоголь почав в 1840 році, а до 1845 у нього вже були готові кілька варіантів продовження поеми. На жаль, саме в цьому році автор самостійно знищив другий том твору, він безповоротно спалив другу частину «Мертвих душ», будучи незадоволеним написаним.

Досі невідома точна причина такого вчинку письменника.

Існують чорнові рукописи чотирьох розділів другого тому, які були виявлені після розтину паперів Гоголя.

Таким чином, стає зрозуміло, що центральною категорією і одночасно головним задумом поеми Гоголя є душа, наявність якої робить людину повноцінною і справжньою. Саме це є основною темою твору, і Гоголь намагається вказати на цінність душі на прикладі бездушних і черствих героїв, які становлять особливий соціальний шар Росії.

У своєму безсмертному і геніальному творі Гоголь одночасно піднімає тему кризи Росії і показує з чим безпосередньо це пов’язано. Автор розповідає про те, що саме душа – це природа людини, без якої в житті немає ніякого сенсу, без якого життя стає мертвою і що саме завдяки їй можна знайти порятунок.

Посилання на основну публікацію