Аналіз оповідання “Душка” Чехова

Розповідь А. П.Чехова «Душка» є одним з останніх і одним з найбільш великий оповідань автора. Головна героїня Ольга, Семенівна Племянникова, живе з батьками в будиночку неподалік від саду “Тіволі”, в Циганського слобідці.

Вона мила, дуже добродушна і сердечна дівчина. Ольга сповнена любові і хоче її дарувати всім оточуючим, допомагаючи їм у вирішенні проблем і сповнена співчуття. Сусіди прозвали її «душечкою» завдяки її характеру і її вчинків.

В оповіданні чітко наведені дві сюжетні лінії, які проходять навколо Душечки. Перша – це її якісь любовні захоплення. Незважаючи на її прекрасний характер, вона велелюбна і намагається обранцеві віддати частину своєї любові, а коли не виходить, намагається знайти іншого чоловіка. Друга – це одночасно і ланцюг постійних втрат, що вона вічно втрачає свою любов і знаходить нову.

Ця розповідь складається з 4 частин, і в кожній з частини нам розповідається про тимчасову любові Ольги і як вона вирішує проблеми людей, тільки щоб зробити їх щасливими. Всі чотири історії повторюються. Вони мають схожу розв’язку і сюжет: вона закохується, забирає всі проблеми свого коханого собі, бере його звички, але в кінці, щось з її любов’ю трапляється. Таке одноманітність і викликає якусь комічність в ситуації.

Головними персонажами повісті є: Ольга Семенівна Племянникова вона ж «Душка», Кукін, Пустовалов, ветеринар і його син Саша. Сам же Чехов описує Душку милою і люблячої, але одночасно і досить дурної і смішний. Ольга повністю забувається в своїх почуттях, втрачаючи при цьому себе. Вона починає повторювати слова чоловіків, у неї з’являються такі ж проблеми як у її обранців, такі ж невдоволення. За допомогою різних деталей Чехов яскраво описує зміни в лексиці Душечки, зі своїх чоловіків – різні обговорення про театр з Кукін змінюються на лексикон про техніку з Пустоваловим, а пізніше і про обговорення з Смірніневим про коней.

Але вже під кінець Душка вперше зустрічає милого хлопчика Сашу, сина того ветеринара. Вона повністю розчиняється в любові до цього хлопчині більше нагадує материнську любов. Всі почуття до цього їй здаються незначними, несправжніми, адже вона бачить маленького хлопчика, якого забули батьки і не приділяють йому уваги. Душка відразу змінюватися, вона дарує свою любов і підтримку хлопчикові і отримує її назад від нього. Все чого вона боїться, то, що коли, то хлопчика заберуть батьки.

«Душка» – розповідь про жінку, яка готова віддати всю свою любов дорогій людині, готова віддати всю свою пристрасть і бажання. Оленька мила і зворушлива, але одночасно і досить дурна. Для неї любов – це віддавати і нічого не отримувати натомість.

Варіант 2

Головною героїнею розповіді Чехова є Ольга Семенівна Племянникова, яку інші люди називають душечкою. Звідси, власне, і назва оповідання.

Таке прізвисько придумали люди за добру вдачу цієї жінки, яка з усіма проявляє себе лагідно і чемно. Основна властивість цієї героїні – повністю розчинятися в турботах свого обранця. Кого б вона не любила, вона завжди повністю поглинається справою цієї людини.

Як диктує нам християнська етика, потрібно полюбити інших людей (і зокрема кожного окремого іншого) як самого себе і полюбити цілком. Таким чином, пропонується навіть любити інших людей трохи більше ніж себе. Душка є втіленням такого ідеалу, вона повністю віддає себе і себе для себе, якщо можливо так висловитися, практично не залишає.

Ця жінка втрачає власну особистість і заповнює внутрішній простір особистістю того, кого любить. Тому другі прізвиська їй дають такі як «Ми з Іванком» або «Ми з Сашенькою». Саме так виражається героїня, та й в цілому її мова стає здебільшого повтором фраз людини, з яким зараз відносини.

В процес прочитання розповіді виникає питання як ставитися до цієї героїні. Чи є вона просто пустушкою без внутрішнього змісту, яка заповнює себе іншими або вона самовіддано може любити? Автор, на мій погляд, дає тут деякі підказки.

Сам розповідь говорить про м’якість і простоті характеру. Побутові подробиці з розповіді теж говорять про це. Любов Душечки не глибокий і не трагічна, вона трагічна тільки в сенсі гострої потреби заповнення внутрішньої порожнечі.

Проте, як ще надходити людині з внутрішньою порожнечею? Можливо варіант Ольги Семенівною є досить-таки актуальним і цілком гідним в порівнянні з багатьма іншими.

Крім цього Чехов адже в деякій мірі відтворює тут жіночий архетип. Для жінки властиво піклується про інших, зокрема про своїх чоловіків і тут не має значення про дружину або сина. Так чи інакше, жінка і стає дійсно повної в цій діяльності, в цьому знаходить сенс свого існування.

Посилання на основну публікацію