Аналіз «Мертві душі» Гоголь

Рік написання – 1835 -1842 рр. У 1842 році опублікований перший том.

Історія створення – ідея сюжету підказана Гоголю Олександром Сергійовичем Пушкіним. Автор близько 17 років працював над поемою.

Тема – звичаї і життя поміщиків на Русі 30-х років 19 століття, галерея людських пороків.

Композиція – 11 глав першого тому, об’єднаних образом головного героя – Чичикова. Кілька глав другого тому, які вціліли і були знайдені і опубліковані.

Жанр – сам автор дав жанру визначення поеми в прозі. Більшість літературознавців позначили жанр “Мертвих душ” як роман.

Напрямок – реалізм. У поемі є і романтичні риси, але вони вторинні.

Історія створення

Микола Васильович писав своє безсмертне дітище близько 17 років. Цю роботу він вважав найважливішою місією в своєму житті. Історія створення “Мертвих душ” сповнена прогалин і загадок, а також містичних збігів. В процесі роботи над твором автор тяжко захворів, будучи на межі смерті, він раптово чудесним чином зцілився. Гоголь прийняв цей факт за знак згори, який дарував йому шанс закінчити своє головне твір.

Ідею “Мертвих душ” і сам факт їх існування як соціального явища підказав Гоголю Пушкін. Саме Олександр Сергійович, за словами автора, наштовхнув його на думку написати масштабне твір, здатне розкрити всю сутність російської душі. Поема була задумана як твір в трьох томах. Перший том (опублікований в 1842 році) був задуманий, як збори людських пороків, другий – давав можливість героям усвідомити свої помилки, а в третьому томі – вони змінюються і знаходять шлях до правильного життя.

Будучи в роботі, твір багато разів правилося автором, змінювалися його основна думка, персонажі, сюжет, зберігалася тільки суть: проблематика і план твору. Другий том “Мертвих душ” Гоголь закінчив незадовго до своєї смерті, але за деякими відомостями він же сам і знищив цю книгу. За іншими джерелами, вона була передана автором Толстому або комусь із близьких знайомих, а після – загублена. Існує думка, що цей рукопис до сих пір зберігається у нащадків вищого суспільства гоголівського оточення і коли-небудь буде знайдена. Третій том автор не встиг написати, але про його передбачуваний зміст є відомості з достовірних джерел, майбутня книга, її ідея і загальна характеристика, обговорювалися в літературних колах.

Тема

Сенс назви “Мертвих душ” двоякий: це саме явище – продаж мертвих кріпаків душ, переписування їх і передача іншому господареві і образ людей, подібних Плюшкіна, Манілова, Собакевич – їх душі мертві, герої глибоко бездуховності, вульгарні і аморальні.

Головна тема “Мертвих душ” – пороки і чесноти суспільства, життя російського людини 1830-х років 19 століття. Проблеми, які піднімає автор у поемі, старі, як світ, але показані і розкриті вони так, як властиво досліднику людських характерів і душ: тонко і масштабно.

Головний герой – Чичиков скуповує у поміщиків давно померлих, але ще значаться кріпаків, які потрібні йому тільки на папері. Таким чином він планує розбагатіти, отримавши оплату за них у опікунській раді. Взаємодія і співробітництво Чичикова з такими самими шахраями і шарлатанами, як він сам, стає центральною темою поеми. Бажання розбагатіти усіма можливими способами властиво не тільки Чичикову, а й багатьом героям поеми – це хвороба століття. Те, чого вчить поема Гоголя, знаходиться між рядків книги – російській людині властивий авантюризм і тяга до “легкому хлібу”.

Висновок однозначний: найправильніший шлях – жити за законами, в злагоді з совістю і серцем.

Композиція

Поема складається з повного першого тому і декількох збережених глав другого тому. Композиція підпорядкована головній меті – розкрити картину російського життя, сучасної автору, створити галерею типових персонажів. Поема складається з 11 глав, насичена ліричними відступами, філософськими міркуваннями і чудовими описами природи.

Весь цей час від часу проривається крізь основний сюжет і надає твору неповторну ліричність. Твір закінчується колоритним ліричним роздумом про майбутнє Росії, її силу і могутність.

Спочатку книга була задумана як сатиричний твір, це вплинуло на загальну композицію. У першому розділі автор знайомить читача з жителями міста, з головним персонажем – Павлом Івановичем Чичикова. З другої по шосту глави автором дається портретна характеристика поміщиків, їх неповторний уклад життя, калейдоскоп примх і звичаїв. Наступні чотири глави описують життя чиновництва: хабарництво, самоуправство і самодурство, плітки уклад життя типового російського міста.

Жанр

Щоб визначити жанр “Мертвих душ”, необхідно звернеться до історії. Сам Гоголь визначив його як “поема”, хоча структура і масштабність оповіді близькі повісті та роману. Прозовий твір названо поемою в силу його ліричності: великої кількості ліричних відступів, зауважень і коментарів автора. Також варто врахувати, що Гоголь провів паралель між своїм дітищем і поемою Пушкіна “Євгеній Онєгін”: остання вважається романом у віршах, а “Мертві душі” – навпаки, поемою в прозі.

Автор підкреслює рівнозначність в своєму творі епічного і ліричного. Критика дотримується іншої думки з приводу жанрових особливостей поеми. Наприклад, В. Г. Бєлінський назвав твір романом і з цією думкою прийнято рахуватися, так як воно цілком обгрунтовано. Але за традицією гоголівське твір називають поемою.

ПОДІЛИТИСЯ: