Аналіз байки Крилова «Лебідь, Щука і Рак»

Байка «Лебідь, Щука і Рак» була написана Іваном Андрійовичем Криловим не пізніше травня 1814 року. Вперше вона була надрукована у виданні «Нові байки Крилова» в 1816 році.

Для цієї байки був використаний оригінальний сюжет про трьох тварин: лебедя, щуку і рака, які вирішили спільно везти віз з поклажею. Вантаж був не дуже важким, але возик не рухався з місця.

Причина була проста – прагнучі зрушити віз звірі прямували в різні боки.

Лебідь намагався злетіти в небо, рак задкував в зворотному напрямку, а щука прагнула потрапити в річку. В результаті візок так і залишився на місці.

У цій байці сучасники бачили реакцію Крилова на негаразди в Державній Раді. Втім, порушене в цій байці явище настільки типово для нашого життя, що для неї можна було б і не підшукувати окремого конкретного випадку. Справа, яку виконують кілька осіб, що діють спільно, успішно виконується лише за умови взаємної поваги. Відсутність згоди, солідарності – один з тих недоліків, який яскраво відзначений Криловим в байці «Лебідь, Щука і Рак».

Мораль байки «Лебідь, Щука і Рак» автор вказав в самому її початку, написавши про те, що якщо між особами, які виконують спільну справу, немає згоди, то і справа просуватися не буде. Під згодою в даному випадку розуміється спільність інтересів і прагнень.

Крилов не випадково вибрав трьох абсолютно схожих між собою персонажів.

Лебідь прагне в небеса, раку властиво рухатися назад, а щуці є резон відправитися в воду. Природно, що при такому розбіжності інтересів і мови не може йти про спільне виконання якої-небудь справи.

В основі успіху будь-якої колективної праці лежить, в першу чергу, спільність інтересів і прагнення до єдиної мети. Якщо ці умови не виконуються, то результат можна буде охарактеризувати заключними рядками цієї чудової байки:

«А віз і нині там».

Ці рядки настільки сподобалися читачам байки, що з часом вони стали прислів’ям.

Посилання на основну публікацію