Що таке масова культура

Масова культура – це форма спілкування та взаємодії мас, детермініруемая умовами життя і свідомістю «масового» людини. Вона включає в себе процеси і результати діяльності щодо забезпечення більшості населення стандартизованими, доступними і недорогими «культтоварами», характеризуються інертністю і примітивізмом сприйняття дійсності. Замовником, носієм і споживачем цієї культури є так звана «маса» – сукупність простих людей, що характеризується усредненностью своїх цінностей, хорошою маніпульованість, сприйнятливістю до простих і зрозумілих рішень. Сучасна масова культура багато в чому обумовлена ​​архаизацией масової свідомості, вона формується під всеподавляющімі неоміфологіческого впливом ЗМІ.
Слід зазначити, що масова культура – це не тільки художній «ширпотреб». Вона представлена ​​та системою освіти, і діяльністю ЗМІ, і правовою системою, і політичними відносинами, т. Е. Все, що стосується абсолютної більшості людей.
Але найбільш яскраво масовість культури проявляється саме в мистецтві. Сюди приходять ринкові відносини: попит народжує пропозицію, і на зміну вільному духовному творчості приходить так зване духовне виробництво, яке живе за законами ринку. Технічні можливості тиражування творів культури (радіо, кіно, поліграфія, потім – аудіо- та відеопродукція, телебачення), зростаючий ринок збуту цих творів робить також культурне виробництво бізнесом. Його головна мета, як і будь-якого іншого бізнесу, – отримання прибутку. Звідси установка на масове виробництво вже не художніх творів, а «культтоваров»: у бізнесі головне не художня цінність, а дохід, який незмірно вище при масовій «штампуванні» таких ходових товарів.
Зростання прибутку залежить від обсягу продажів, тому в масовій культурі так важливо не задовольняти художні потреби, а формувати їх, виховувати, готувати споживача. Крім того, масовість припускає доступність культтоваров, тому в їх виробництві спираються на почуття, емоції, потреби і т. П., Властиві як можна більшій (бажано максимальному) числу споживачів. Дослідження говорять про те, що виникають у сучасному соціумі молодіжні субкультури (емо, аніме, мажори, фани та ін.) В значній мірі існують саме за рахунок підживлення з боку виробників товарів, що уважно стежать за молодіжними сегментами ринку збуту. Можна констатувати, що масова культура – це виробництво простих, загальнодоступних, впізнаваних, сприйманих без напруги художніх образів з метою отримання максимальних прибутків від невибагливого споживача, охочого без особливої ​​напруги долучитися до «культурі». (Яскравий приклад – реклама, шоу-бізнес, основна продукція Голлівуду, комікси, детективи, рок-музика.)
Масову культуру важливо відрізняти від народної. Остання базується на художніх традиціях, образах-архетипах (казки, народні пісні), а масова – на товарності, «продажності» мистецтва, яке перестає бути творчістю для душі, а стає справою для грошей.
Зрозуміло, далеко не всі художники з ентузіазмом зустріли ці ринкові процеси. Як свого роду реакції на неминуче різке падіння художнього рівня в продукції масової культури (про що більш ніж переконливо свідчать, наприклад, сучасна популярна музика, телесеріали і т. Д.) Виникає прагнення частини художників займатися мистецтвом заради мистецтва, зрозумілим лише вузькому колу і який не приносить грошових доходів. Це і є елітарна культура (еліта – найкраща частина); вона розрахована, так би мовити, на «внутрішнє» вживання і часто принципово прагне ускладнити свою мову, зробити його недоступним для більшості людей, сприйманим тільки обраними. Так народжується художній авангард, що характеризується крайнім індивідуалізмом, сміливим пошуком нових форм та ідей, відмовою від традицій. Споживачами елітарного мистецтва є або самі його творці, або представники політичної та економічної еліти, які прагнуть показати свою піднесеність над натовпом.
Між масової та елітарної культурою відбувається складна взаємодія (перша так чи інакше живить другу матеріально, а елітарна масову – ідейно, образно). Кожна з них має право на існування, важливо тільки не обмежуватися рамками масової культури, прагнути не тільки до розваги, але й до художньому зростанню, збагаченню. Останнє в першу чергу забезпечується сприйняттям так званої класичної (зразковою) культури, представленої кращими творами людського генія, що пройшов випробування часом.

Посилання на основну публікацію