Культура Стародавнього світу

На зміну епосі первісного суспільства приходить період, який в історіографії прийнято називати Стародавнім світом. Його культура ґрунтується насамперед на культурі первісних попередників.

Під Древнім світом прийнято розуміти античний період в історії Греції і Риму, а також Стародавній Схід, до якого входять такі країни, як Єгипет, Індія, Китай, Дворіччя (Месопотамія) та ін. Зупинимося на культурі Стародавнього Сходу.

стародавній Схід
Культура Стародавнього Сходу представлена культурами декількох країн. Наприклад, таких як Стародавній Єгипет, Стародавня Месопотамія, Стародавній Китай, Стародавня Індія. У культур цих країн є багато схожих рис, але є й ряд відмінностей, зумовлених різними факторами, наприклад географічним місцем розташування.

Розглянемо культуру Стародавнього Єгипту.

стародавній Єгипет
Стародавній Єгипет – дуже значуща країна не тільки для Стародавнього Сходу, але і для всього світу, оскільки саме Стародавній Єгипет став першою державою на Землі, яке розрослося до великої держави, ставши згодом величезної і потужною імперією, також першою в світі. У цій імперії існували закони, які були непорушними і незбагненними, вся влада належала правлячому класу, якому підпорядковувався весь інший єгипетський народ.

Так звідки ж з’явилися настільки потужна імперія і єгиптяни? Тут дуже багато суперечок. Але більшість єгиптологів схильні до двох думок.

1. Стародавні єгиптяни були вихідцями з Азії. Про це свідчать їхню мову і риси характеру.

2. Давні єгиптяни – родичі негритянських народів. На користь цієї версії виступає єгипетський культ мертвих, їх поклоніння тваринам і неживих предметів (фетишизм).

Але хто б не виявився прав, в будь-якому випадку вже до четвертого тисячоліття до нової ери на берегах річки Ніл утворилася єгипетська народність, там же стали сформіровиваться перші ознаки державності.

Яким же було держава в Давньому Єгипті?

Главою держави в Єгипті був фараон, якому належали абсолютна влада, весь Єгипет з усіма його численними ресурсами. Такими абсолютними правами фараона наділяла насамперед релігія древніх єгиптян. Саме відповідно до релігії людина повинна беззаперечно підкорятися фараону, інакше йому загрожують жахливі наслідки.

Релігія відігравала велику роль у житті стародавніх єгиптян. Вони були язичниками, т. Е. Поклонялися не одному, а багатьом богам. За деякими відомостями, налічувалося від сотні до тисячі різноманітних богів. Головним був бог Сонця, який в залежності від часу доби мав різні імена (Ра, Атум і т. Д.). Саме боги і наділили фараонів згідно єгипетської релігії безмежною владою. Але незважаючи на свою божественність, не всі фараони були задоволені таким способом мислення єгиптян, їх поклонінням величезній кількості богів. А саме, що існувало багатобожжя ніяк не могло сприяти зміцненню єгипетського держави, її централізації. Все це вилилося в релігійну реформу. Суть її була в тому, що єгипетський фараон Аменхотеп IV (1368-1351) оголосив істинним богом сонячний диск. Йому він дав ім’я бога Атона, себе ж назвав Ехнатоном, що в перекладі означало “угодний богу Атону”. Наступним етапом його реформ було закриття храмів, в яких поклонялися іншим богам, все майно цих храмів було конфісковано. Як наслідок, з’явилася безліч незадоволених. Жерці не хотіли миритися зі змінами в релігійному житті. Тому ці реформи Ехнатона виявилися недовговічними, незабаром були відновлені культи старих богів.

Релігія єгиптян дуже сильно вплинула на їх культуру.

Особливе місце в мистецтві Стародавнього Єгипту займала архітектура, а найбільш значна професія – архітектор, який безперервно стежив за будівництвом на грандіозних будівництвах, характерних для Єгипту того часу.

Цікавий той факт, що якщо житла стародавніх єгиптян будувалися з недовговічних матеріалів, таких як цегла-сирець, то різні релігійні споруди зводилися з міцного каменю. Цим і пояснюється те, що вони змогли простояти і до наших часів.

Архітектура Стародавнього Єгипту вже не представляється без головного свого надбання культури – пірамід. Піраміди представляли собою споруди для богів. Вони споруджувалися з міцних каменів.

Будівництво пірамід було настільки грандіозним справою, що важко уявити, наскільки воно було руйнівно для скарбниці держави, скільки людської праці було витрачено, наскільки чисельними були людські втрати.

За вченням єгипетських жерців, душа людини була безсмертна. У Стародавньому Єгипті велику роль грав заупокійний культ. Згідно з ним зі смертю гине тільки матеріальна основа людини, т. Е. Його тіло. І щоб нематеріальна основа людини, її душа, продовжувала жити, необхідно створити для цього найбільш сприятливі умови, т. Е. Постаратися зберегти тіло померлої людини. Так виникло нове мистецтво – виготовлення мумій. А для мумії має бути спеціально відведене місце – усипальниця. В якості таких усипальниць, в яких тіло людини перебувало б під потужним захистом від всього стороннього, і будувалися грандіозні піраміди. Згідно віруванням єгиптян тіло поєднувалося з душею рівно через сімдесят днів після смерті, небіжчик оживав і вирушав у Країну вічності. Але незважаючи на те що, за віровченням, душа кожної людини безсмертна, піраміди будувалися тільки для знаті і звичайно ж – для фараонів.

Найперша піраміда для фараона Джосера (2780-2680) була споруджена близько п’яти тисяч років тому, її архітектором був Імхотеп (близько ХУШ до н. Е.). Його будуть шанувати як великого царського зодчого і мудрого мага ще багато поколінь після нього.

Всього існувало близько ста пірамід, з них дійшла до нас тільки частина.

Найбільш знаменитою і грандіозної є піраміда фараона IV династії Хеопса (Хуфу). Вона знаходиться в єгипетському місті Гізі. Її розміри величезні: висота становить 146,6 м, а площа – близько 55 000 кв. м. Її будували з найбільших вапнякових каменів, маса яких досягала 3 т. За підрахунками вчених, на будівництво піраміди Хеопса було витрачено 2 300 000 таких каменів. Всередині піраміда являє собою систему ходів, внутрішні стіни покриті відполірованими плитами.

Крім піраміди Хеопса, в Гізі розташовані інші відомі піраміди: фараона Хефрена і фараона Міхеріна. Всі ці три піраміди в Гізі є одним з семи чудес світу.

До другого тисячоліття до нової ери відбуваються деякі зміни в будівництві пірамід. Вони перестають бути такими грандіозними і стають менш руйнівними, оскільки будуються вже не з каміння, а з цегли.

Численні грабежі пірамід призвели до того, що до першого тисячоліття піраміди стали замінювати таємними усипальнями, хоча і їх продовжували грабувати. Одними з найбільш відомих таких усипальниць є заупокійний храм фараона Ментухотепа I, що представляє собою скельну гробницю, і заупокійний храм цариці Хатшепсут, розташований на трьох скельних терасах в долині Дейр-ель-Бахрі і споруджений Сененмут.

Крім архітектури, багатий внесок у культуру Стародавнього Єгипту внесло образотворче мистецтво.

Дуже часто перед палацами або храмами ставилися різні обеліски. Вони були тонкими і високими, часто зверху покривалися міддю. Обеліски нерідко розписували ієрогліфами. Ієрогліф являє собою рисуночное символічне лист, який дуже характерно для культури Стародавнього Єгипту. Саме з єгипетського ієрогліфічного листи і з’явилося складовий лист.

Ще одним широко використовуваним зображенням в Стародавньому Єгипті було кам’яне зображення істоти з тілом лева і головою людини. Такі статуї найчастіше ставилися перед заупокійними храмами і називалися сфінксами. Перед пірамідою фараона Хефрена стоїть найбільший з сфінксів, який був створений у першій половині третього тисячоліття до нової ери. Довжина цього статуї – близько 57 м. Пізніше, в шістнадцятому столітті до нової ери, між лапами “батька трепету”, як називали сфінкса за страх, який він вселяв, був зведений храм.

Крім цих пам’яток, існували ще багато шедеврів мистецтва, всілякі статуї, стели та інші монументи, що зображували єгипетських правителів та їх сім’ї.

Саме в Давньому Єгипті був створений один з найпрекрасніших жіночих образів – скульптурний портрет цариці Нефертіті, яка була дружиною фараона Аменхотепа IV (1368-1351).

Згідно з віруваннями давніх єгиптян портретні статуї є двійниками померлих людей. Тому скульптурний портрет, отримав широке поширення в Єгипті в давні століття.

Всі пам’ятники культури (розписи, портрети і т. Д.) В Давньому Єгипті відрізнялися почуттям гармонії, прагненням до прекрасного, до цілісності. Ця тяга до цілісності і обумовлює той факт, що в Стародавньому Єгипті були поширені архітектурні ансамблі, що представляли собою якийсь синтез усіляких видів мистецтва. Скульптори, архітектори, художники працювали спільно, створюючи цілісні твори мистецтва, багатьом з яких немає рівних і донині. У зодчих був дуже незвичайний підхід до справи створюючи свої пам’ятники архітектури, вони не забували і про дуже дрібні деталі, враховували багато характеристики, такі як географічне розташування, освітленість в різний час доби та ін. Це давало часом незвичайні ефекти. Недарма зодчим часто приписували магічні сили, деяких обожнювали.

Розглядаючи образотворче мистецтво Давнього Єгипту, не звернути уваги на його декоративно-прикладну частину. Адже рівень, на який піднялося декоративно-прикладне мистецтво в той час, був дуже високим. В першу чергу це стосується різних предметів посуду. З’являються всілякі страви і судини з кришталю, алебастру. Великий розвиток отримало виготовлення прикрас. Вишуканої форми, з витонченою обробкою прикраси виготовляли з різних матеріалів. В основному це були золото, дорогоцінні камені і т. Д.

Важлива особливість образотворчого мистецтва Стародавнього Єгипту – виконання і збереження його основних прийнятих канонів. Техніка, стиль, пропорції та інші аспекти образотворчого мистецтва були незмінними століття і навіть тисячоліття.

Що ж відбувалося в Давньому Єгипті з писемністю? До нас дійшло дуже мало текстів того часу. В основному це різні молитви і записи, пов’язані з веденням господарства. Вони відносяться до другого тисячоліття до нашої ери. Але треба припускати, що існували і більш давні тексти.

Цікаво твір “Бесіда розчарованого зі своєю душею”. Воно значимо тим, що є дуже абстрактним твором. У ньому людина, що не знайшов сенсу в своєму житті, думає про самогубство. Його ж душа, навпаки, намагається від цього всіляко відговорити.

Взагалі література Стародавнього Єгипту дуже різнопланова, існували твори абсолютно різних жанрів: повісті, повчання, пісні, заклинання, автобіографії та ін.

Виникнення писемності прийнято відносити до тридцятого століття до нової ери, це пов’язують насамперед з тим, що того вимагало державний устрій Єгипту.

Виділяють три етапи розвитку писемності в Стародавньому Єгипті:

1) ієрогліфічне письмо;

2) ієратичне лист (ділова скоропис);

3) демотичне лист (народна скоропис).

Варто відзначити і те, що саме в Стародавньому Єгипті з’явився такий вид мистецтва, як музика. Її поява пов’язана насамперед з різними ритуальними обрядами і святами, які й призвели до виникнення танців, пантомім і т. Д. Музика, що з’явилася тоді, стала розділятися на:

1) культову;

2) народну;

3) придворну.

Дуже часто на єгипетських фресках другого тисячоліття до нової ери можна зустріти зображення різних музичних інструментів (барабанів, арф, лір та ін.). Це говорить про те, що музика грала величезну роль в житті єгиптян. Недарма музикантів вважали родичами фараонів, вони користувалися в суспільстві великою пошаною і повагою.

Різні життєві ситуації і потреби призвели до розвитку в країні і науки, без якої потім вже не бачилося ніякого подальшого існування.

Насамперед це математика. Адже як без математики, без обчислення площ і обсягів можна створити таке грандіозне спорудження, як піраміда?

Спостерігаючи за небесними світилами, єгиптяни створили абсолютно точний календар. Він, як і сучасний, складався з 365 днів, але відрізнявся тим, що в ньому було всього три, а не чотири сезони, в кожному з яких було по три місяці.

Інша заслуга стародавніх єгиптян – це годинник, вони були водяними, сонячними.

Великі досягнення були і в медицині. Стали створюватися лечебники, в яких були цілком реальні рецепти і кілька чаклунських. З’явилися вчення про кровообіг, вчення про головному органі – серце.

У Стародавньому Єгипті існувало кілька видів лікарів:

1) “утробні”;

2) зубні;

3) очні.

З’явився і такий вид медичної діяльності, як хірургія.

Крім перерахованих вище наук, розвивалися такі гуманітарні науки, як географія та історія.

Все це культурний розвиток призвело до того, що в Стародавньому Єгипті стали з’являтися перші школи. Спочатку це були школи для писарів, які перебували при дворі фараона, потім в школу почали віддавати всіх хлопчиків у віці від п’яти до шістнадцяти років. У школі їх навчали письма, читання, спорту, етикету і т. Д. З’явилися військові школи та ін.

Культура Стародавнього Єгипту дуже багата і різноманітна. Вона внесла величезний внесок у культуру всього людства.

ПОДІЛИТИСЯ: