Давньогрецька комедія

Офіційне визнання комедія отримує у Греції значно пізніше, ніж трагедія. Змагання “комедійних хорів” на Великих Діонісіях почали проводитися лише близько 488-486 pp., а на Лінеях іще пізніше. Багато античних джерел вказують на походження комедії також із культу Діоніса. зокрема, із сільських свят на його честь. Світський елемент швидко взяв у цьому жанрі верх над релігійним, тому комедія швидко емансипується від давньогрецької обрядовості і стає майже автономним від неї жанром. Комосом називали натовп сільських гультяїв, які напідпитку розгулювали вулицями та в гумористичній формі інсценували місцеву хроніку.

За своїм змістом давня аттична комедія була політичною, оскільки вона постійно порушувала питання філософських пріоритетів, війни і миру, політичного устрою, суспільного виховання молоді тощо: зрозуміло, що такого штаму комедіографія теж була надбанням афінської демократії. До нас дійшли у цілісному вигляді лише деякі комедії Арістофана (близько 466-385 pp. до н.е.). У дев’ятнадцять років він уже отримав нагороду за сценічне втілення однієї зі своїх ранніх комедій. Найбільш відомі його комедії створювались упродовж сорока років, серед них “Ахарняни “, “Вершники “, “Хмари “, “Оси “, “Мир “, “Птахи “, “Лісістрата “, “Жінки на святі Фесмофорій “, “Жаби “, “Жінки в народних зборах “, “Плутос”. Арістофан був великим прихильником старовинних традицій, саме тому він оспівував афінську демократію часів Марафона і Саламіна, а сучасну йому дійсність піддавав критиці та протиставляв героїчній минувшині. Мова його п’єс — це розмовна аттична мова з усіма її подеколи огрубленими, але соковитими каламбурами, навіть жаргонами.

Посилання на основну публікацію