Представники футуризму

Джакомо Бала (1871-1958), належить до числа засновників футуризму, свої основні роботи присвятив фіксації динаміки руху. У картині «Дівчина, що біжить на балкон», створеної в 1912 р., художник підкорив пропорції зображення кольоровим ритму накладених одна на іншу різнокольорових точок однакового розміру. Для цього він свідомо вибрав прозорі фарби і досяг невідомого доти злиття фігури й оточення. Таким чином, Бали зміг втілити у своїй роботі відповідність принципом футуристів: «Синтез часу, місця, форми, кольору і тону».

Ще на початку своєї творчої діяльності Джакомо Бала займався світловими ефектами. Він вивчив роботи французьких неоимпрессионистов Жоржа Сера і Поля Синь – яка. В 1914 р. він повертається до досліджень світла і навіть намагається передати засобами живопису феномен космічного випромінювання в картині «Трансформація духовних форм».

Умберто Боччоні (1882-1916) спочатку працював в дусі італійського веризму, потім живопис його знайшла пуантилис – тичний характер. Познайомившись з Марінетті, художник стає одним з лідерів футуризму. У творах Боччоні ключові для футуризму поняття швидкості, сили і енергії брали вид тотальних катастроф, перетворюють старе суспільство в вихровий вир уламків і людських натовпів, які втілювалися в образи психологічних потрясінь, як би дозволяють побачити людину зсередини («Симультанное зір»). Як і його художники-соратники, Боччоні руйнував теологічне ядро форму на окремі елементи, передаючи тим самим ефект руху («Динамізм велосипедиста»); при цьому колорит його картин виділявся своїм жорстким драматизмом.

Засвоївши досвід кубізму, У. Боччоні активно працював і як скульптор, надаючи процесу дроблення і розкручування форм реальну зв’язок з навколишнім середовищем. У 1912 р. він випустив Технічний маніфест футуристичної скульптури, намітивши в якості головного завдання нової пластики «продовження предметів у просторі».

Джино Северини (1883-1966) займався в приватній школі Джакомо Балу, де і познайомився з У. Боччоні. Приєднавшись до угруповання футуристів, він у деяких своїх роботах висловив футуристичний культ війни як «гігієна миру» («Поїзд Червоного хреста»).

Популярність футуризму швидко зростала. Виставки художників-футуристів проходили в найпрестижніших галереях Парижа, Мілана, Лондона, Амстердама і Брюсселя. У 1914 р. починається спад. Цьому сприяють і почалася війна, і загострюються внутрішні суперечності. Новий період активності футуризму пов’язаний з ідеологією фашизму, однак союз футуризму і фашистської диктатури був недовгим.

В Росію футуризм входив з особливою ексцентричністю. На російської грунті – швидше за все в силу одвічного російського бунтарства – футуризм одержав найбільш яскраве і повне втілення. Марінетті, який приїхав до Росії в січні 1914 р., прийшов у повний захват: «Це країна футуризму. Тут немає жахливого гніту минулого, під яким задихаються країни
Європи. Росія молода, сповнена сил, і я твердо вірю, що вона внесе дуже багато в культуру майбутнього».

Ключовою фігурою російського футуризму був Давид Бурлюк, геніальний менеджер, діяльність якого в становленні нового мистецтва порівнянна з діяльністю С. Дягілєва. У 1908 р. він організував у Києві виставку групи «Ланка», в 1910 р. – першу виставку знаменитого «Бубнового валета», куди входив сам. Ще раніше в Мюнхені Бурлюк був учасником групи «Синій вершник» і теж влаштовував виставки. Надзвичайно діяльний, Давид Бурлюк постійно вчився. Вже одне перерахування навчальних закладів, в яких займався Бурлюк, говорить про те, що він надзвичайно серйозно ставився до творчості: одеське і казанське художні училища, Королівська академія в Мюнхені, студія Кормона в Парижі, Московське училище живопису, ліплення і зодчества. З останнього митця виключили за небажання слідувати застарілим традиціям.

Давид Бурлюк в юності втратив одне око. Часто цим обставиною пояснюють його пристрасть до площинний, декоративного живопису. «Спробуйте день-другий пожити з одним оком, закрийте його пов’язкою. Тоді половина світу стане для вас тіньовий, – писав Олексій Кручених у своїх спогадах «Сатир одноокий». – Вам буде здаватися, що щось негаразд. Предмети з боку порожній очниці здадуться загрозливими і неспокійними. Світ виявиться зрушеним – справжня футурокартина». Однак назвати картини Бурлюка загрозливими і неспокійними важко. На виставці саме вони палахкотять яскравими фарбами, радують святкової палітрою. Життєлюбна натура Бурлюка проявлялася у всьому. Його творчість різноманітна, він ніби приміряє на себе різні стилі. В молодості писав в манері імпресіоністів і примітивістів. Потім захопився фовізм і кубізмом – любов до геометричних фігур відбилася на всьому його творчості. Є спроба сюрреалізму («Голови на пляжі»), символізму («Мовчання»). Бурлюк одним з перших почав використовувати колаж – выклеивал на полотно металеві пластинки, шестерні, шматки фанери. Пошук йшов постійно. У 1920 р. художник виїхав з Росії. Два роки жив в Японії, потім в Америці. Він не переставав писати картини й займався видавничою діяльністю до самої смерті. Художник помер в 1967 р. у віці 85 років.

Данина футуризму віддали багато російські художники. З футуризму вийшов лучізм Ларіонова, супрематизм Малевича, антиурбанизм Філонова, конструктивізм, російська фовізм, кубофутуризм та інші напрямки живопису. Багато художники, відійшовши від футуризму, ще довго продовжували працювати в його традиціях. В сутності, як писав Давид Бурлюк, «футуризм не школа, це нове світовідчуття».

Loading..

ПОДІЛИТИСЯ: