Ідейні та художні завдання романтизму

Романтизм – ідейно-естетичне і художнє напрям, що склався в європейському мистецтві на рубежі XVIII – XIX ст., Яке прийшло на зміну сентименталізму. Назва його походить від французького слова romantique, яким позначалося щось таємниче, дивне, нереальне. Тяжіння до незвичайного в романтизмі було ознакою неприйняття бездуховності, нерухомості реальному житті. Романтизм виникає і очікується напередодні і після рішучих зрушень в історії, суспільних змін. Велика французька революція, рух декабристів в Росії були соціальної грунтом романтизму.

Якщо основні почуття сентименталізму – розчулення, розчулення, то для романтизму характерний бурхливий порив. Чи не звичайні люди, а яскраві, ісключітельe особистості стають героями романтизму. Романтизм відкидає повсякденність і спрямовується в історичне минуле або екзотичні країни, пропробуждает інтерес до національної історії.

Виникнення романтизму пов’язане з гострою незадоволеністю соціальною дійсністю, розчаруванням в навколишньому і поривом до іншого життя, до невиразного, але владно притягальному ідеалу. Свобода, міць, неприборкність, вічне незгоду з навколишнім – якості, найбільш цінуються романтиками.

Для романтизму характерно гостре зіткнення образних антитез: реальне ідеальне, комічне – трагічне, в чому чується неприйняття дійсності.

Романтизм як художній напрям став одним з найбільш складних і внутрішньо суперечливих явищ в історії культури. Гострий розлад між ідеалами і гнітючою реальністю викликав у свідомості багатьох романтиків почуття двоемірія, гірку насмішку над невідповідністю мрії і дійсності.

У своїх кращих творах романтизм піднімається до створення символічних, але одночасно життєвих, пов’язаних з сучасною історією образів. Але і образи минулого, почерпнуті з міфології, стародавньої та середньовічної історії, втілювалися багатьма романтиками, як відображення реальних конфліктів сучасності. Романтизм, що охопила всі сфери духовної культури, став першим художнім напрямом, в якому з усією визначеністю проявилося усвідомлення творчої особистості як суб’єкта художньої діяльності. Романтики проголосили торжество індивідуального смаку, повну свободу творчості. Розвиваючись у багатьох країнах, романтизм придбав яскраве національну своєрідність.

Головну увагу романтизму прямувало на внутрішній світ людини, на прояв сильних і яскравих почуттів, на грандіозні пристрасті, на таємничі порухи душі.

Завданням мистецтва романтизм вважав не зображення, а втілення дійсності в величних і вражаючих образах, часом далеких від реальності. У своїй програмі романтизм спирався на досвід середньовічного християнського мистецтва, який прагнув до передачі позачуйного і позачасового.

...
ПОДІЛИТИСЯ: