Чим відрізняється сатира від гумору

Зв’язок сатири і гумору очевидний. Він проявляється у здатності відображати комічне як особливу оціночну категорію, завдяки якій у людини складаються уявлення про смішні, безглузді або потворні явища життя. Будь-яка ситуація, що викликає сміх, може втратити гостроту або, навпаки, призвести до суспільного резонансу в залежності від того, в гумористичному або сатиричному ключі вона розглядається.

Зміст сатири і гумору відрізняється ступенем оцінки подій і викликає різну реакцію широкої аудиторії.

Гумор – це, перш за все, особистісне властивість, що дозволяє парадоксально сприймати дійсність, тобто бачити в типових обставинах приховані суперечності і реагувати на них зі сміхом. Однак він володіє і іншою характеристикою – естетичною. Гумор, як і дотепність, гротеск, іронія, відноситься до видів комічного, які мають особливі засоби для досягнення сміхового ефекту.

У літературі гумористичне трактування яких-небудь явищ дійсності засноване на прийомах перебільшення або применшення, грі слів, використанні фраз з подвійним змістом. Сценічний гумор пов’язаний з комедійними ситуаціями, знаково-смішними жестами і ситуаціями абсурду.

З цієї точки зору гумор сходить до народної сміхової культури, тісно пов’язаної з уявленнями про істинно значущі цінності і архаїчні карнавальні обряди, в яких піддавалося осміянню все, що не відповідало таким уявленням.

Однак гумор не має на меті засудити людські пороки. Його завдання – продемонструвати добродушність – глузливе ставлення до різного роду безглуздостів, викликати посмішку, принести задоволення.

Сатира відноситься до комедійних жанрів, різко викривальних і висміюючих порочні вчинки, низькі спонукання, потворні прояви соціальних конфліктів. На відміну від гумору, сатира активно використовує сміх як засіб колективної критики. Через її призму гостріше сприймаються проблеми суспільства і державної системи. Комізм у сатиричних творах набуває нового значення: він викликає сміх-заперечення, сміх-осуд і сміх-покарання.

Виражений критичний вміст сатири визначає специфіку жанрів, в яких вона використовується. Викривальний мотив стає основним у малих сатиричних формах сучасної публіцистики: байках, фейлетонах і памфлетах. Особлива роль відводиться сатирі в творах художнього стилю.

В російській літературі справжня школа сатиричної прози створена М. Є. Салтиковим-Щедріним. «Історія одного міста» і «Казки для дітей неабиякого віку» стали зразком віртуозного використання гострих сатиричних прийомів з елементами гротеску, карикатурного зображення рис характеру, іносказання і алегорії. Ці ж прийоми зустрічаються в творах І. Ільфа та Є. Петрова, М. Булгакова, М. Зощенко, А. Аверченко.

Сучасна сатира знаходить вираження не тільки в літературі та публіцистиці, а й на театральній сцені, в естрадних номерах розмовного жанру, в міському та студентському фольклорі.

Різниця між сатирою і гумором полягає в наступному:

  • Гумор є видом комічного, що не володіє оціночної функцією. Сатира різко викриває пороки і активно впливає на формування суспільної свідомості.
  • Гумористичні прийоми будуються на грі слів і абсурдності ситуацій. Сатира використовує елементи гротеску і карикатурного зображення.
  • Гумор найчастіше виражається в добродушно-глузливому жарті. У сатирі відбивається активна викривальна позиція, посилена гнівним сміхом.
  • Гумор універсальний. Сатира використовується переважно в жанрах художньої літератури, драматургії, публіцистики.
ПОДІЛИТИСЯ: