Чим відрізняється розповідь від твора

За визначенням Академічного словника російської мови, твором називається літературне, наукове чи музичний твір, а також письмова шкільна робота, вправа в правильному, літературному викладі своїх думок, міркувань на задану тему. Співвідносні з першою частиною визначення оповідання теж є твором. Але якщо розглядати його як жанрову різновид художньої прози, виникає необхідність уточнення понять «розповідь» і «твір», оскільки між ними все-таки не можна поставити знак абсолютної рівності.

Твір – це естетично цінний, творчо переосмислена, що відображає авторську позицію інтерпретація якої значимої для суспільної свідомості теми. Аналіз, судження, аргументи, висновки, засновані на зібраній по цій темі інформації або власному досвіді автора, вимагають точного, переконливого і в той же час яскравого, образного викладу, властивого художньо-публіцистичного стилю.

У більш вузькому значенні твір може мати конкретні різновиди і бути представлено у формі опису, розповіді, міркування, порівняльної характеристики історичних подій, суспільних явищ або літературних героїв.

Мета твори – відображення особистої думки автора, його поглядів і оцінки актуальною для певної аудиторії проблеми.

Написання твору починається з визначення теми і збору матеріалу, що включає детальне вивчення інформації з первинних джерел і зіставлення авторитетних точок зору з найбільш важливих питань, які автор збирається торкнутися в своїй роботі. Складання докладного розгорнутого плану допомагає впоратися з цим завданням і визначити структуру твору, а також встановити логічний зв’язок між його частинами.

Твір має вступну частину, основний зміст і висновок. Якщо автор вибирає форму есе, така структура не обов’язкове: важливо тільки, щоб у викладі матеріалу присутня логіка і був витриманий єдиний стиль.

Розповідь – це невеликий прозовий твір розповідного характеру, в якому описуються реальні або вигадані події, що визначають долю героя і розкривають його характер. Довільна форма розповіді в оповіданні не вимагає від автора прямування суворим канонам жанру, однак вона повинна бути підпорядкована деяким правилам сюжетостроения. За цими правилами розповідь містить зав’язку – подія, що визначає подальший розвиток дії; кульмінацію – ключовий і найбільш напружений момент оповіді; розв’язку – наслідок створеного уявою автора подієвого ряду.

Створення розповіді, як і будь-якого твору, – один із способів творчого самовираження письменника, яке реалізується в особливостях авторського стилю, в захопливості сюжету, в життєвості образів головних і другорядних героїв. При цьому ступінь достовірності художнього вимислу тим вище, чим точніше автор вибирає общезначимую тему і чим вдаліше використовує прийоми типізації в своєму творі.

Важливу роль в оповіданні грає хронологічна організація тексту. Вона надає сюжету динамічність і сприяє тому, що текст читається на одному диханні.

Авторська позиція в оповіданні виявляється інакше, ніж у звичайному творі. Вона може бути виражена в діалогах, відступах, непрямої характеристиці героїв, у використанні оціночних художніх деталей, які створюють відповідний задумом письменника емоційний фон для читацького сприйняття.

відмінність розповіді від твори полягає в наступному:
Розповідь – жанр художньої прози. Твором може вважатися літературний, музичний твір чи наукову працю.
Розповідь створюється на сюжетній основі. У творі сюжет присутній тільки в тому випадку, якщо воно написано у формі розповіді.
В оповіданні описуються події, важливі для розкриття характеру головного героя та визначення мотивів його поведінки. Змістом твори є міркування автора і вираз його суб’єктивної позиції щодо обраної теми.
Розповідь, незалежно від теми та змісту, – завжди твір художнього стилю. Твір найчастіше відповідає художньо-публіцистичного або публіцистичного стилю.
Зміст оповідання, як правило, – художній вимисел. У творі використовується добре вивчена автором достовірна інформація, яка піддається авторської оцінці або інтерпретації.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Антоніо Гауді