Чим відрізняється лірика Пушкіна від лірики Лермонтова

У російській літературі XIX століття поезію О. С. Пушкіна і М. Ю. Лермонтова розділяє не епоха, а коротка мить, якого вистачило б, щоб перегорнути книжкову сторінку. М. Ю. Лермонтов відгукнувся на трагічну загибель О. С. Пушкіна віршем «На смерть поета», і Росія дізналася про новий даруванні, за силою таланту не поступається пушкінської геніальності.

Поетичний світ Лермонтова не став дзеркальним відображенням мотивів та образів лірики Пушкіна. Його відмінною рисою є глибока зосередженість на конфлікті між мрією і реальністю, що визначила романтичний зміст творчості поета, світовідчуття якого формувалося під значним впливом ліричних творів Дж. Байрона.

Основний лейтмотив у поезії Лермонтова – тема самотності, внутрішньої відособленості, незадоволеності своєю долею. Він звучить і як внутрішній голос ліричного героя у вірші «Парус», і як філософський підтекст у пейзажній ліриці, і як відгомони душевного томління в зрілих творах «Ні, я не Байрон, я інший», «Виходжу один я на дорогу», «і нудно і сумно »,« Моє прийдешнє в тумані ».

У творчості Пушкіна немає такого трагічного звучання. У його віршах романтичний ідеал пов’язаний з утвердженням світлого початку, творчої свободи, визначення ролі поета як служителя високого мистецтва.

Інтимна лірика Пушкіна повне особистих переживань, але в ній немає безвиході і заперечення, властивих поезії Лермонтова. «Я помню чудное мгновенье», «Що в імені тобі моєму», Кільце »,« Я Вас любив »- вірші, в яких сум світла, а почуття піднесено прекрасні. У Лермонтова ця тема звучить як приреченість і невіра в можливість щастя. Прикладом може служити вірш «Я не принижуючи перед тобою».

Пейзажну лірику Пушкіна можна назвати замальовками з натури: її образи не обтяжені зайвою метафоричністю, прості, виразні і досконалі. «Зимовий ранок», «згасло денне світило», «Як хмара могутня гряда», «Осінь» – вірші, в яких вічно жива природа уособлює гармонію світу. У ліриці Лермонтова, присвяченій цій темі, переважає жанр пейзажної мініатюри з використанням складних алегорій і міфологізованих образів, пов’язаних з роздумами поета про життя і смерті. «Гірські вершини», «Коли хвилюється жовтіюча нива», «Хмари», «Кавказ», як і інші ліричні твори поета, побудовані на внутрішніх контрастах, що відображають дисгармонію навколишнього світу.

Особливе місце у творчості Пушкіна займають жанри дружнього послання і філософської елегії. Вони наповнені позитивним сенсом і усвідомленням божественного начала в усьому, що визначено людині долею. У ліриці Лермонтова тема спілкування з сучасниками забарвлена ??суб’єктивним відчуттям незадоволеності і туги за незбутнього ідеалу. Звідси – хрестоматійні лермонтовські рядки: «Сумно я дивлюся на наше покоління …»

Цей же мотив переважає і в громадянській ліриці Лермонтова. У віршах «Родина», «Прощай, немита Росія», «Як часто, строкатою натовпом оточений» ліричний герой протиставлений середовищі, прагне вирватися за її межі, піднятися над повсякденним свідомістю свого оточення. У віршах Пушкіна цивільний мотив пов’язаний з прагненням «дієсловом палити серця людей» і «лірою пробуджувати» кращі людські почуття.

відмінність лірики Пушкіна від лірики Лермонтова полягає в наступному:
Ліричної поезії А.С. Пушкіна властиво різноманітність тем і мотивів, в яких відображається життєстверджуюча позиція автора. У ліриці Лермонтова головною темою є нерозв’язний конфлікт між власною долею і епохою.
Призначення поета у творчості Пушкіна визначається як служіння вищим ідеалам. Поет у віршах Лермонтова – сверхлічной з трагічним світовідчуттям, що усвідомлює свою винятковість і самотність в навколишньому світі.
Лірика Пушкіна відрізняється досконалістю форми, чистотою мови, природністю художніх образів. У романтичній поезії Лермонтова форма підпорядкована змісту, в якому важлива роль відводиться алегоричним образам і символіці, запозиченої з міфології.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Як вибрати дату весілля