Чим відрізняється лірика Пушкіна від лірики Лермонтова

У російській літературі 19-го століття поезію О. С. Пушкіна і М. Ю. Лермонтова розділяє не епоха, а коротка мить, якої вистачило б, щоб перегорнути книжкову сторінку.

М. Ю. Лермонтов відгукнувся на трагічну загибель О. С. Пушкіна віршем «На смерть поета», і Росія дізналася про нове дарування, яке за силою таланту не поступається пушкінської геніальності.

Поетичний світ Лермонтова не став дзеркальним відображенням мотивів та образів лірики Пушкіна.

Його відмінною рисою є глибока зосередженість на конфлікті між мрією і реальністю, що визначила романтичний зміст творчості поета, світовідчуття якого формувалося під значним впливом ліричних творів Дж. Байрона.

Основний лейтмотив у поезії Лермонтова – тема:

  • самотності;
  • внутрішньої відособленості;
  • незадоволеності своєю долею.

Він звучить і як внутрішній голос ліричного героя у вірші «Парус», і як філософський підтекст у пейзажній ліриці, і як відгомони душевного томління в зрілих творах:

  • «Ні, я не Байрон, я інший»;
  • «Виходжу один я на дорогу»;
  • «І нудно і сумно»;
  • «Моє прийдешнє в тумані».

У творчості Пушкіна немає такого трагічного звучання. У його віршах романтичний ідеал пов’язаний з утвердженням:

  • світлого початку;
  • творчої свободи;
  • визначення ролі поета як служителя високого мистецтва.

Інтимна лірика Пушкіна повна особистих переживань, але в ній немає безвиході і заперечення, які властиві поезії Лермонтова.

«Я помню чудное мгновенье», «Що в імені тобі моєму», «Кільце»,«Я Вас любив» – це вірші, в яких сум має світлий відтінок, а почуття піднесення прекрасні.

У Лермонтова ця тема звучить як приреченість і невіра в можливість щастя. Прикладом може служити вірш «Я не принижуюсь перед тобою».

Пейзажну лірику Пушкіна можна назвати замальовками з натури: її образи не обтяжені зайвою метафоричністю, вони прості, виразні і досконалі. «Зимовий ранок», «Згасло денне світило», «Як хмара могутня гряда», «Осінь» – це вірші, в яких вічно жива природа уособлює гармонію світу.

У ліриці Лермонтова, яка присвячена цій темі, переважає жанр пейзажної мініатюри з використанням складних алегорій і міфологізованих образів, пов’язаних з роздумами поета про життя і смерть. «Гірські вершини», «Коли хвилюється жовтіюча нива», «Хмари», «Кавказ», як і інші ліричні твори поета, побудовані на внутрішніх контрастах, які відображають дисгармонію навколишнього світу.

Особливе місце у творчості Пушкіна займають жанри дружнього послання і філософської елегії.

Вони наповнені позитивним сенсом і усвідомленням божественного початку в усьому, що визначено людині долею. У ліриці Лермонтова тема спілкування з сучасниками забарвлена суб’єктивним відчуттям незадоволеності і туги за неосяжним ідеалом. Звідси – хрестоматійні лермонтовські рядки:

«Сумно я дивлюся на наше покоління…»

Цей же мотив переважає і в громадянській ліриці Лермонтова. У віршах «Батьківщина», «Прощай, немита Росія», «Як часто, строкатим натовпом оточений» ліричний герой протиставлений середовищу, герой прагне вирватися за його межі, піднятися над повсякденною свідомістю свого оточення. У віршах Пушкіна цивільний мотив пов’язаний з прагненням «дієсловом палити серця людей» і «лірою пробуджувати» кращі людські почуття.

Відмінність лірики Пушкіна від лірики Лермонтова полягає в наступному:

  • Ліричній поезії О. С. Пушкіна властива різноманітність тем і мотивів, в яких відображається життєстверджуюча позиція автора. У ліриці Лермонтова головною темою є нерозв’язний конфлікт між власною долею і епохою;
  • Призначення поета у творчості Пушкіна визначається як служіння вищим ідеалам. Поет у віршах Лермонтова – надособистість з трагічним світовідчуттям, яка усвідомлює свою винятковість і самотність в навколишньому світі;
  • Лірика Пушкіна відрізняється досконалістю форми, чистотою мови, природністю художніх образів. У романтичній поезії Лермонтова форма підпорядкована змісту, в якому важлива роль відводиться алегоричним образам і символіці, яка запозичена з міфології.
ПОДІЛИТИСЯ: