Чим відрізняється варенець від ряжанки

У кожній національній кухні є свої способи приготування кисломолочних продуктів.

Спосіб приготування ряжанки запозичений з української кухні. У його основі – сквашивание пряженого молока, в результаті якого отримують густий, насичений напій з високим вмістом білків, жирів і вуглеводів, а також фосфору і кальцію, необхідних для нормального функціонування організму.

В давнину ряжанку готували в печі, переважно в холодну пору року, коли виникала необхідність підтримувати тепло і добре протоплювати житло.

Незбиране молоко наливали в спеціальну глиняний посуд великого обсягу, доводили до кипіння і залишали в розігрітій печі на 5-6 годин для випаровування. Таким чином отримували пряжене молоко, яке відрізняється від кип’яченого тим, що в ньому при температурі до 100 градусів відбувається тривалий за часом процес часткового розщеплення білків, і продукт набуває особливої ??харчову цінність.

Піч довго залишалася гарячою, і Упарене молоко поступово набувало необхідну для ряжанки консистенцію. Йому давали охолонути приблизно до 40 градусів, потім заправляли кислої сметаною, розливали в глечики і поміщали в тепле місце для дозрівання. У результаті виходила відмінна ряжанка зі специфічним приємним смаком, що нагадує топлене молоко.

Схожий спосіб використовувався і в російській кухні – для приготування варенца. У теплу топлене молоко обов’язково додавали вершки і поміщали його в добре розігріту піч. Секрет в тому, що при температурі не нижче 120 градусів молоко не повинно було скипати. Воно нудилося 6-8 годин і згущатися за рахунок випаровування зайвої рідини.

У печі верхній молочний шар злегка припікає, утворюючи товсту і надзвичайно смачну пінку золотисто-коричневого кольору. Її акуратно знімали, а в підготовлене молоко додавали закваску, отриману з кислого молока. Потім продукт розливали в неглибокий посуд, зверху викладали пінку і залишали не менше ніж на 6 годин у холодному місці.

І ряжанку, і варенець подавали до столу зі здобної випічкою або свіжим хлібом. Чудовим доповненням до цих апетитним продуктам вважається мед.

У сучасних умовах ряжанку і варенець теж можна приготувати самостійно. Однак це вимагає певних навичок і точного проходження традиційною рецептурою. Головне – використовувати потрібні інгредієнти і витримувати необхідний температурний режим, не даючи молоку скипати або остигати до температури нижче 120-100 градусів під час випарювання.

Зараз ці напої готують промисловим способом, використовуючи технологію згущення незбираного молока та його спеціальної термічної обробки з подальшим заквашуванням кефірний грибками і ацидофільної паличкою. Ряжанка і варенець надходять у продаж як повноцінні кисломолочні продукти з різним відсотком жирності. Вони підходять до будь-якого столу і включаються в раціон дієтичного харчування.

Ці напої відрізняються смаком і калорійністю: ряжанка містить більше жирів за рахунок додавання до її складу сметани.

відмінність варенца від ряжанки полягає в наступному:
Ряжанка і варенець відрізняються смаковими властивостями: в ряжанка виразніше виражений смак топленого молока.
За рахунок додавання в ряжанку сметани отримують більш калорійний, ніж варенець, кисломолочний продукт.
Для сквашування молока в приготуванні ряжанки використовують кефірні грибки. Варенец готують на основі молока, сквашеного ацидофільної паличкою.
Ряжанку вважають традиційним українським напоєм. Варенец готують за рецептами російської національної кухні.

ПОДІЛИТИСЯ: