Звідки ми знаємо, як жили наші предки

Історія задовольняє потребу людини у самопізнанні та самоусвідомленні. Для того щоб зрозуміти себе, людині потрібно знати своє минуле, розуміти, як жили його предки.

Учасники

Геродот (V ст. до н. е..) – давньогрецький історик, названий Цицероном батьком історії. Автор творів, що описують греко-перські війни. 

Фукідід (V ст. до н. е..) – давньогрецький історик. Автор праці, присвяченого опису Пелопоннеської війни. Від Геродота його відрізняє більш критичне ставлення до джерел. Це дозволяє вважати його одним з попередників сучасної історичної науки.

Історичні джерела

Історичні джерела – все, що створено людиною і може розповісти про життя людей у минулому.

Письмові джерела:

 

  1. • епіграфічні джерела (эпиграфика),
  2. • рукописні документи,
  3. • друковані документи та ін;

 

Образотворчі:

 

  1. • ікони,
  2. • парсуни,
  3. • картини,
  4. • фотографії та ін;

 

Речові:

• будь-які матеріальні предмети минулого (стріли, луки, посуд, одяг та ін). Археологія – наука, що вивчає історію за матеріальними залишками життя людей. Археологи займається пошуком і вивченням речових джерел.

Усні:

 

  1. • перекази,
  2. • легенди,
  3. • розповіді очевидців та ін.

 

Усна історія.

Допоміжні історичні дисципліни:

  1. • нумізматика,
  2. • сфрагістика,
  3. • геральдика.

Висновок

Попередниками історії як науки були такі давньогрецькі автори, як Геродот і Фукідід. В їх творах вперше виникає цілісне і зв’язне оповідання про важливі історичні події. Історія як наукова дисципліна займається розробкою методів критичного аналізу джерел. Ці методи дозволяють історику відокремити недостовірні відомості від достовірних і дізнатися, як жили люди навіть у віддалені від нас епохи.

 

Конспект

В курсі «Історія Стародавнього світу» мова йде про такі події, які відбувалися тисячі років тому. Але звідки ж учені знають, що все було саме так, а не інакше? Справа в тому, що вони використовують самі різні історичні джерела, яких існує декілька видів. На сьогоднішньому занятті ми розглянемо основні види історичних джерел, дізнаємося про походження науки історія.

Інтерес до минулого виник у людини з моменту його появи. Спочатку люди прагнули пояснити все, що відбулося за допомогою міфів, переказів та легенд, в яких вигадка переплітався з реальними подіями. Але з плином часу оповіді про минуле ставали все більш достовірними — так зароджувалася історична наука.

 

Спочатку значення слова «історія» сходить до давньогрецького терміна, що означав «розслідування, впізнавання, встановлення». В давньоримській історіографії це слово стало позначати розповідь про події минулого. Незабаром історією стали називати взагалі всякий розповідь про який-небудь випадок, подію, подію, дійсний чи вигаданий.

 

«Батьком історії» називають грецького вченого Геродота (рис. 1), що жив в V в. до н.е. Він походив з багатої і знатної родини, що мала широкі торговельні зв’язки. Геродот — один з перших географів і вчених-мандрівників. На підставі баченого і свідчень очевидців дав перший загальний опис відомого тоді світу. Для написання своєї знаменитої «Історії», як передбачається, об’їхав майже всі відомі країни свого часу: Грецію, Південну Італію, Малу Азію, Єгипет, Вавілонію, Персію, відвідав більшість островів Середземного моря, побував на Чорному морі, в Криму (аж до Херсонеса) та в країні скіфів. Автор творів, присвячених опису греко-перських воєн з викладом історії держави Ахеменідів, Єгипту та ін; дав перше, опис життя і побуту скіфів. Однак з точки зору сучасних історичних досліджень праця Геродота не витримує критики.

 

Справжнє історичне знання завжди будується на роботі з дійшли до нас предметами минулого — історичними джерелами. Ці джерела нескінченно різноманітні. Розглянемо основні групи джерел, з якими працюють дослідники минулого.

 

Письмові джерела — епіграфічні документи (написи на твердих предметах), рукописні і друковані видання, серед яких можна виділити такі джерела, як літописи, саги, закони та ін. Образотворчі джерела — картини, парсуни, ікони, фотографії. Будь-які матеріальні свідчення минулого ми можемо віднести до речових джерел. Серед них — предмети побуту, посуд, одяг, прикраси, вцілілі будівлі і багато іншого (рис. 2).

 

Важливу роль у пошуку матеріальних свідчень минулого грає наука археологія. Вчені археологи ведуть розкопки на місці давніх поселень, знахідки допомагають відновити в деталях заняття і побут людей у минулі часи (рис. 3).

 

Особливо цінні дані науки етнографія — вчені-етнографи займаються вивченням традиційної культури народів і племен, деякі з яких до цих пір живуть, як і їх предки тисячі років тому. У відновленні картини минулого допомагають усні джерела: легенди, перекази, билини, створені до появи писемності.

 

Історія Стародавнього світу охоплює величезний період часу, коли люди ще не знали писемності, тому особливо велике значення даних археології — майже все, що відомо про наших давніх предків, здобуто працею археологів.

ПОДІЛИТИСЯ: