Зростання міст та їх боротьба з сеньйорами

На початку епохи Середньовіччя міст в Європі було небагато. Вторгнення варварів в Західну Римську імперію принесли містах розорення і занепад. Тільки в деяких з них, таких як Рим, Мілан, Париж, Марсель, Лондон, тривало життя. Лише в XI столітті почалося поступове відродження старих міст і зростання нових.

Нові населені пункти виникали на вигідних для торгівлі місцях – переправах через річки та пересічних доріг або поряд з укріпленнями, за якими можна було сховатися від ворога – біля стін монастирів і феодальних замків. Перебуваючи на землях феодалів і церкви, міста змушені були їм підкорятися. Сеньйори змушували жителів виконувати різні повинності і вносити в казну платежі і штрафи, призначали чиновників для управління містами. Але розбагатіли завдяки ремеслу і торгівлі городяни не хотіли миритися з владою феодалів. Деякі викуповували у сеньйора свободу, інші починали збройну боротьбу за свої права. Ця боротьба розтягнулася на кілька століть – з XI по XIII століття. Нерідко союзником городян ставав король, який бажав послабити і підпорядкувати собі непокірних феодалів. Багаті міста допомагали правителю держави грошима, а він надавав їм право самоврядування.
Вивільнені міста виганяли намісників сеньйора. Тепер ними управляли виборні міські ради (магістрати). На чолі магістрату стояв мер або бургомістр. Він відав міським судом, військом і скарбницею. Зайняти посаду в міській раді могли не всі городяни, а лише найбагатші і знатні з них.
Перемогли сеньйора городяни ставали вільними людьми. Вони вже не платили податі феодалу і не залежали від нього. Навіть селяни, які втекли від сеньйора в місто і прожили в ньому рік і один день, отримували свободу. «Міське повітря робить вільним», – говорила середньовічна приказка.

Посилання на основну публікацію