Зовнішня політика Росії після 1991 р.

Після розпаду Радянського Союзу РФ виступила його правонаступником і зайняла місце постійного члена Ради Безпеки ООН.
Протягом 1992-1993 рр. перед Росією стояла проблема розділу всього що залишився на пострадянському просторі майна, в першу чергу військового. Було підписано угоду про передачу Україною свого ядерного потенціалу Росії, яке завершило процес ліквідації зброї масового ураження в Білорусії, Казахстані та на Україні. Великі складнощі супроводжували та укладення російсько-українських угод про розподіл Чорноморського флоту.
Після 1991 р політичні та соціально-економічні зв’язки між колишніми республіками СРСР придбали міждержавний характер, в першу чергу в рамках СНД. Незважаючи на велику кількість підписаних у цій сфері документів, на сьогоднішній день СНД не надає вирішальної ролі на ситуацію в цих країнах. Справа в тому, що більшість прийнятих міжурядових рішень носить рекомендаційний характер і часто не проводиться в життя. У цих умовах важливу роль відіграють двосторонні зв’язки Росії з окремими державами Співдружності – зокрема, Білорусією, Киргизією, Казахстаном. У березні 1996 р між цими державами було підписано договір про поглиблення інтеграції в економічній і гуманітарній сферах, а в квітні 1996 р оголошено про утворення єдиної союзної держави Росії та Білорусії.
США та їхні союзники вже не розглядаються як потенційних супротивників – декларація про закінчення «холодної війни» в 1992 р закріпила це положення. З іншого боку, платою за підтримку Заходом ринкових реформ стало зниження ролі Росії у врегулюванні міжнародних конфліктів, її відхід з багатьох традиційних зон зовнішньополітичних інтересів держави. Головною причиною такого стану речей з’явилася важка соціальна ситуація в суспільстві і залежність держави від країн-кредиторів.
Зміцнюються відносини з країнами Азії (Китаєм, Південною Кореєю, Індією), відновлюється співпраця з В’єтнамом, Північною Кореєю, Монголією. Крім того, встановлені і підтримуються дипломатичні відносини з новими партнерами – ПАР, країнами Перської затоки.
Крім того, важливим напрямом зовнішньої політики Росії на сучасному етапі є її співпраця з різними міжнародними організаціями. Росія продовжує відігравати важливу роль в ООН (участь у миротворчих операціях на Балканах, в Східному Тиморі, Демократичній Республіці Конго та ін.) Крім того, період з 1992 р ознаменувався активною участю Росії в діяльності ряду інших економічних, політичних і військових спільнот. У 1992 р РФ стала членом Міжнародного валютного фонду та Світового банку, що зробило певну фінансову допомогу державі на перехідному етапі. З цього ж року Росія бере участь у нарадах «Великої сімки» найбільш розвинених країн світу.

Посилання на основну публікацію